Подразнювальна дія вмісту шлунка на нижні відділи стравоходу спричиняють кашель при ГЕРХ (гастроезофагеальній рефлюксній хворобі). Результатом стає запалення слизової стравохідної трубки, а кашель при цьому – постійний, виснажливий, хронічний, супроводжується печією, кислою відрижкою і задишкою.
Причини та механізм появи
Розвиток гастроентеральної рефлюксної хвороби пов’язаний із потраплянням мас зі шлунка назад у стравохід у результаті рефлюксу. Ця дисфункція найчастіше трапляється у пацієнтів із підвищеним рівнем кислотності шлункового соку. Втрачаючи тонус, нижній стравохідний сфінктер пропускає вміст шлунка. Запалення стінок стравохідної трубки або езофагіт супроводжується сильним набряком і подразненням, через що і з’являється кашель як перший симптом. Механізм появи ознаки заснований на захисній реакції. Так організм намагається позбутися дрібних частинок вмісту шлунка і слизу, що подразнюють стравохід.
Рефлюкс-езофагіт порівнюють також із пусковим механізмом астми. Викид кислого вмісту в бронхи призводить до бронхоспазму, своєрідної відповіді на подразник. Хронічний кашель також прийнято пов’язувати зі зміщенням шлунка до грудної порожнини. Негативні аспекти такого переміщення впливають на функціонування всіх органів, особливо на бронхи та легені, що й призводить до появи шлункового кашлю.
Симптоми захворювання
Поява кашлю – один із перших симптомів рефлюкс-езофагіту. Відмінною рисою рефлюксної хвороби є його непродуктивність. Відсутні мокротиння, а після відкашлювання не настає видимого полегшення. Біль у гортані, як за гострого тонзиліту, також один із явних диференціальних симптомів, що відрізняє ГЕРХ від інших хвороб. Пацієнт часто приймає відрижку з кислим присмаком, що з’являється після нападу кашлю, з мокротинням. Звідси й виникає плутанина в проявах із різними захворюваннями.
При гострому прояві захворювання кашляння має нападоподібний і тривалий характер.
Відмінність у симптоматиці кашлю залежить також від форми рефлюксної хвороби. Під час гострого прояву захворювання кашель вирізняється нападоподібністю та тривалістю. З’являється переважно після вживання їжі. Коли ж ГЕРХ стає хронічним захворюванням, характер кашлю при езофагіті змінюється. Він швидко минає, проте вирізняється періодичністю, супроводжується відрижкою після прийому гострих або кислих продуктів.
ГЕРХ у дітей має ті самі симптоми, що й у дорослих, які загострюються після переїдання або фізичної активності. Печіння, що виникає під час печії, проявляючись як один зі стравохідних симптомів захворювання, поширюється за грудиною і завдає чимало дискомфорту. Крім кашлю при рефлюкс-езофагіті, виділяють такі відмінні риси:
- тяжкість;
- біль у грудній клітці;
- труднощі при ковтанні їжі;
- утруднене дихання;
- інтенсивна печія.
Діагностика рефлюксної хвороби
Обстеження включає вивчення відомостей з історії хвороби для формування клінічної картини захворювання. При рефлюкс-езофагіті проводиться:
Гастроскопія дає змогу провести огляд стану слизової оболонки стравоходу та шлунка.
- Огляд порожнини слизової стравоходу та шлунка під час гастроскопії.
- Рентген легенів у положенні Тренделенбурга. Для цього застосовується контрастна езофагографія, стимульована позою пацієнта.
- Вимірювання водневого показника протягом 24 годин. Використовується для встановлення зв’язку між епізодичністю кашлю та рефлюксом.
- Манометрія стравоходу.
Лікування ГЕРХ
Позбутися рефлюксної хвороби можливо при комплексній терапії. Головним завданням стає зниження рівня кислотності шлункового соку. Нормалізація субацидності гарантує можливість запобігання рецидивам і лікування захворювання. Під час терапії використовують антациди, такі як «Гавіскон», проводять лікування Н2-блокаторами гістамінових рецепторів у комплексі з прокінетиками («Метоклопрамід», «Цизаприд»), а також інгібіторами, наприклад, «Омепразол» і «Езомепразол»… Головним завданням курації стає усунення рефлюксу. Оперативне втручання є крайнім заходом при стійкому ураженні внутрішніх органів.
Курс терапії та медикаменти призначаються тільки лікарем. Препарати застосовуються систематично.
Методи профілактики
Щоб не лікувати захворювання знову, умовами ремісії на тривалий час є зміна способу життя, щоб не лікувати захворювання знову. Дробове харчування невеликими порціями – основа поліпшення стану пацієнта. Із раціону виключаються: білоголова капуста, редис, огірки, кислі фрукти, смажені й жирні страви, гриби та житній хліб. Викликати печію також можуть алкогольні напої, кава, борошняне і солодощі. Кращим є просторий одяг, що не сковує рухи, без ефекту стягування. Дотримання приписів лікаря, відмова від шкідливих звичок і помірні фізичні навантаження посприяють одужанню.