Регуляція відділення соку, що виробляється шлунком, – необхідний процес, який здійснює перетравлення продуктів харчування та їх розщеплення для подальшого виведення продуктів розпаду. Правильний склад і кількість сприяють всмоктуванню необхідних ферментів і корисних речовин стінками органу. Якщо зрозуміти суть механізму шлункової секреції, можна його контролювати та запобігти розвитку багатьох патологій ШКТ.
Як відбувається
Шлунок – порожнистий орган, у якому відбувається перетравлення (поділ на ферменти) і депонування (зберігання) їжі. Склад їжі впливає на час перебування її в ШКТ. Вона здатна затримуватися в шлунку на термін від 3 до 10 годин. За цей час, продукти підпадають під механічну та хімічну обробку. Щодня людський шлунок виділяє 2-2,5 л специфічного засобу. Після потрапляння продуктів зі стравоходу до органу, на неї впливає кисла речовина, збагачена соляною кислотою. Основний ферментативний процес – початкове розщеплення білкових сполук до етапу альбумоз і пептонів, що супроводжується утворенням малої дози амінокислот. Нейрогуморальна регуляція відбувається за рахунок передачі сигналів від центральної нервової системи до мозку. Схема має такий вигляд:
- Під впливом харчових подразників, які потрапляють у порожнину рота, нервові сигнали спрямовуються в довгастий мозок.
- Після цього вони переміщуються в таламус, і активізують на кору головного мозку.
- До стінок органу імпульси потрапляють через блукаючий і симпатичний нерви.
- Після потрапляння їжі в шлунок, аферентні сигнали впливають на ЦНС і запускається секреторна діяльність.
Гуморальна регуляція відбувається за рахунок двох механізмів: стимуляції та гальмування.
Фази шлункової секреції
Важливу роль у цьому процесі відіграє нервова система людини.
Залози шлунка виробляють спеціальну речовину, за рахунок якої здійснюється перетравлення їжі. На секреторну діяльність впливає також нервова система, здійснюючи гуморальний вплив – нормалізацію обмінних процесів через рідини, що виробляються в організмі. Секреція шлункового соку розділена на три фази, кожна з яких характеризується особливостями.
Складнорефлекторна
На цьому етапі секрецію шлункового соку здійснюють умовні та безумовні рефлекси. Смакові, нюхові та зорові відчуття в таламусі створюють умови для підвищеного збудження нейронів і активізації центральної секреторної системи. Це відбувається за рахунок подразнення смакових рецепторів, розміщених у роті, і передачі нервових імпульсів по аферентних волокнах. По блукаючих нервах відбувається стимуляція залоз шлунка і виробляється «апетитний сік», який готує шлунок до наповнення їжею. Легко збудливий харчовий центр на цьому етапі стимулює вироблення агресивної речовини з великим вмістом кислоти. Важливість цієї фази довів І. П. Павлов, вивчивши травлення собак.
Шлунковий етап
На шлунковому етапі гістамін сприяє виробленню травного соку.
Регуляція відділення шлункового соку на цій стадії ще називається нейрогуморальною і починається з моменту зіткнення їжі зі слизовою оболонкою органу. Їжа подразнює механорецептори органу і вони відгукуються до блукаючого нерва, який, своєю чергою, передає інформацію стінкам шлунка. На цьому етапі секреція здійснюється під впливом таких елементів:
- гістамін;
- ацетилхолін;
- гастрон.
Кишкова стадія
Після того як у шлунку відбулися всі необхідні процеси розщеплення, їжа потрапляє в кишечник. З цього моменту починається остання стадія секреції. Стимулююча обставина на цьому етапі – подразнення механорецепторів, осмоволокон і хеморецепторів, розміщених у слизовій оболонці кишечнику. Продукти, отримані після розпаду жирів, а також гормони, що виробляються тонким кишківником – гастрогастроном і ентерогастроном гальмують секрецію.
Якщо якась зі стадій проходить неправильно, є ризик розвитку недуг.
Що стимулює секрецію
У регуляції секреторної активності органа беруть участь дві системи: центральна нервова та ентеральна. Ці системи представлені двома дугами, якими проходять нервові імпульси:
Секреція травного органу контролюється ще й ентеральною нервовою системою.
- Довга рефлекторна: аферентні імпульси рухаються до центру мозку, еферентні сигнали – повертаються до шлунка по блукаючому нерву.
- Коротка рефлекторна: обмін рефлексів у локальній ентеральній системі.
У разі недостатньої секреції залоз шлунка призначають медикаментозні препарати та спеціальні методики, що застосовуються з метою активізації та додаткового подразнення шлункових стінок. Призначити подібне лікування може тільки лікар, після проведення всіх досліджень, зокрема й аналізу шлункового секрету.