Запалення слизової оболонки шлунка – поширена патологія серед пацієнтів будь-якого віку. Катар шлунка або гастрит здатний вражати будь-який з його відділів поверхнево або глибоко і супроводжується комплексом симптомів, що погіршують функціональність органа, процеси травлення та якість життя пацієнта.
Причини захворювання
На розвиток запалення оболонок шлунка впливають первинні та вторинні чинники, внутрішні та зовнішні. До першопричин можна віднести механічне, хімічне, термічне або бактеріальне ушкодження слизової шлунка. Подальше прогресування захворювання і його рецидиви провокуватимуть вторинні чинники.
До зовнішніх провокувальних чинників належать:
- неправильне харчування;
- шкідливі звички;
- приймання медикаментів;
- стреси.
Порушення режиму харчування, вживання занадто гарячої або холодної, недоброякісної, твердої або погано подрібненої їжі, зловживання алкоголем і спеціями – все це призводить до порушення кислотного балансу і розвитку запальної реакції. Приймання ліків, особливо НПЗЗ і глюкокортикостероїдів, руйнівно впливає на слизову оболонку. Крім цього, низка медикаментів мають побічні ефекти, пов’язані з дією на шлунок. Ці чинники провокують гострий катар шлунка. Внутрішні чинники найчастіше призводять до розвитку хронічного гастриту. До них належать:
Карієс може сприяти хронізації патології шлунка.
- захворювання порожнини рота і зубів (гінгівіти, стоматити, карієс);
- ендокринні патології (цукровий діабет);
- захворювання інших органів травної системи, наприклад, дуоденальний рефлюкс;
- гепатити;
- порушення гормонального фону.
Симптоми катару
Симптоматика гострої та хронічної форм відрізнятиметься. А також вона залежатиме від ступеня запального та дистрофічного ураження слизової оболонки. Гострий шлунковий катар розгорається раптово, супроводжується сильним болем в епігастрії, слабкістю, запамороченням, нудотою за порожнього шлунка, блювотою, рідким випорожненням, відрижкою повітрям, підвищенням температури… Залежно від провокуючого чинника, у шлунку можуть виникати абсцеси, ерозії, некрози або повне ураження всіх шарів стінки.
Хронічний катар – тривалий, рецидивний стан, за якого відбуваються дистрофічні зміни в слизовій, розростання сполучної тканини, порушення відновлювальної здатності клітин залоз, секреторної та інших функцій шлунка. Залежно від глибини ураження оболонок розрізняють поверхневу або атрофічну форму. Протікання можливе з підвищеною, зниженою або нульовою кислотністю шлункового соку. Усе це визначатиме симптоми захворювання. Серед них присутні: блідість шкірних покривів, печія, наліт на язиці, ниючі болі в епігастрії, схуднення, серцево-судинні порушення, сонливість, відсутність апетиту, закреп і проблеми зі сном…
Діагностика
Перед призначенням інструментальних методик обстеження лікар збирає детальний анамнез у хворого.
Діагностичне обстеження пацієнта буде проводитися гастроентерологом та ендоскопістом. Для початку, збирають детальний анамнез: який спосіб життя веде пацієнт, чим і наскільки регулярно харчується, яку симптоматику спостерігає. Після цього, з метою постановки правильного діагнозу й уточнення причини, що викликала захворювання, проводять інструментальні та лабораторні дослідження. Серед них найбільш інформативні:
- гастроскопія;
- біопсія слизової оболонки;
- дослідження фізико-хімічних властивостей шлункового соку;
- загальноклінічні аналізи крові та калу.
Лікування катару шлунка
Гострий катар лікувати набагато простіше за хронічний. Спочатку необхідно вивести провокуючий фактор через блювоту або прийнявши проносне. Після цього, дати шлунку «поголодувати» протягом 24 годин. Подальше харчування має бути дієтичним, теплим, дробовим і частим. Ознаки зниженої діяльності та підвищеної чутливості можна усунути за допомогою теплого компресу на живіт.
Загострення хронічного гастриту не дозволяє залишати шлунок голодним, у раціоні мають переважати: слизові відвари, каші, пісні супи, відварені овочі, зелений чай. У разі активного запального процесу, який не вдається купірувати дієтою і рослинними препаратами, призначають медикаменти з обволікальною, гастропротекторною, спазмолітичною і протизапальною дією, активатори або інгібітори соляної кислоти.
Комплексне медикаментозне лікування призначає лікар, але воно не усуває причину захворювання, а лише знімає симптоматичні прояви.
Кровопостачання органу покращиться після процедур електрофорезу.
Фізіотерапевтичні методи (бальнеотерапія, електрофорез, грязьові й озокеритові аплікації) дають змогу поліпшити загальну іннервацію та кровообіг кишківника і шлунка. Хороші результати в терапії катару, спостерігаються при використанні трав’яних зборів. До їхнього складу включають рослинну сировину, здатну не тільки нівелювати запалення і симптоматичні прояви, а й нормалізувати порушені функції шлунка. Найчастіше до зборів включають:
- оман;
- полин;
- золототисячник;
- деревій;
- лопух;
- подорожник;
- м’яту;
- столітник.
Профілактика і прогноз
Щоб уникнути катару шлунка, потрібно насамперед звернути увагу на вогнища хронічних інфекцій, якість і регулярність харчування. Важливо відмовитися від дратівливих продуктів, алкоголю і шкідливих звичок. У раціоні мають бути присутні легкозасвоювані, добре оброблені продукти, мінеральні води, з урахуванням наявної кислотності шлункового соку. Харчуватися потрібно часто і дрібно. Проведення комплексної терапії та точне дотримання рекомендацій лікаря – запорука успішного лікування катару шлунка і відсутності його рецидивів. У більшості випадків, прогноз захворювання – сприятливий, але трапляються винятки, що може бути пов’язано з пізнім зверненням до лікаря, несвоєчасною діагностикою та лікуванням.