У 10-40% людей під час виразки дванадцятипалої кишки та вихідного каналу шлунка розвивається ускладнення, яке називається пілородуоденальний стеноз. Симптоматика залежить від стадії захворювання, але основні його прояви схожі з тими, які притаманні іншим хворобам травної системи. Тому точний діагноз ставить тільки лікар, спираючись на результати аналізів, обстеження. Лікування являє собою і медикаментозний, і хірургічний способи.
Причини виникнення
Стеноз формується через те, що:
- виразки зарубцьовуються;
- дванадцятипала кишка здавлюється запальним інфільтратом;
- з’являється набряклість слизової оболонки та порушується прохідність кишки;
- розвивається пухлина шлунка.
Виявлений стеноз у пацієнта з виразкою – підстава для негайного хірургічного втручання.
Звужена пілородуоденальна зона – наслідок рубцювання виразок. Це причина утруднення прохідності їжі зі шлунка в дванадцятипалу кишку. Шлункові стінки починають інтенсивніше скорочуватися, що призводить до гіпертрофії, розтягування та опущення. Такі процеси є джерелом дисбалансу обміну речовин в організмі людини.
Розпізнавання хвороби на різних її стадіях
Стеноз пілоричного відділу протікає в три стадії, кожній з яких властиві свої симптоми. Вони представлені в таблиці:
Стадія | Симптоми |
Компенсація | Тяжкість після їди |
Відрижка з неприємним запахом, печія | |
Больові відчуття після їди | |
Субкомпенсація | Блювота |
Кольки | |
Втрата ваги | |
Скорочення шлунка хвилеподібні, черевна стінка видозмінюється | |
Декомпенсація | Шлункові стінки розтягуються |
Багаторазова блювота із запахом гниття | |
Слабкість, зневоднення | |
Здуття живота | |
Сухість шкіри, язика і ротових слизових оболонок | |
«Шум плескоту» в шлунку під час пересування |
Чим небезпечна недуга
Запаморочення може виникнути на тлі порушеного водно-електролітного балансу.
Пілородуоденальний стеноз може супроводжуватися деякими ускладненнями. Кожен із них проявляється по-різному:
- Водно-електролітні порушення:
- паморочиться голова;
- виникають непритомність при різкій зміні положення тіла;
- мучить прискорений пульс, низький тиск;
- шкіра холодна, бліда;
- виділяється знижена кількість сечі.
- Гіпокаліємія:
- відчувається слабкість у м’язах;
- порушується серцевий ритм;
- спостерігається динамічна непрохідність кишківника.
- Азотемія:
- порушується ниркова видільна функція.
- Гіпохлоремія:
- відбуваються судоми жувальних м’язів, зап’ясть;
- відбувається посмикування м’язів, якщо постукати в ділянку між вилицею і вухом.
При прогресуванні ускладнень починаються негативні зміни в печінці, нирках, кровотворних органах. Азотемія, поєднуючись із гіпокаліємічним і гіпохлоремічним алкалозом (накопичення лужних речовин і збільшення pH крові), призводять до летальних наслідків, якщо лікування велося неправильно.
Методи діагностики
Для постановки діагнозу необхідне проведення біохімічного аналізу крові.
Діагностику лікар починає з визначення клінічної картини на основі симптомів, історії хвороби пацієнта, первинного огляду – пальпації передньої стінки очеревини. Потрібен загальний біохімічний аналіз крові, для вивчення її кислотно-лужного стану та аналіз сечі. Однак точний діагноз ставиться тільки після проведення інструментальної діагностики, до якої належать:
- Фіброгастродуоденоскопія або ФГС. Щоб оглянути й оцінити стан слизової травної системи, хворому вводиться через рот у шлунок спеціальний зонд. Процедура допомагає визначити ступінь звуження пілородуоденальної зони.
- Рентген. Хворому вводять спеціальну контрастну речовину, завдяки якій фіксують ступінь уповільнення або повну відсутність виведення їжі з організму.
Лікування хвороби
Хірургічне втручання – це вірний спосіб терапії пілородуоденального стенозу. Перед операцією пацієнт проходить підготовку до неї, яка полягає в консервативному лікуванні:
- Налагодження водно-електролітного балансу за допомогою розчинів «Протеїну», «Декстрану», «Альбуміну». Успішність процедури оцінюється за біохімічним аналізом крові.
- Введення глюкози, жирової емульсії та амінокислот парентеральним способом для поповнення енергетичних витрат організму.
- Терапія, спрямована на ліквідацію виразки.
- Аспірація за допомогою зонда вмісту шлунка.
Після проведених підготовчих заходів, людину направляють на операцію, яка залежить від стадії стенозу пілородуоденальної зони. Виділяють стеноз:
Щоб орган знову став прохідним, може знадобитися виконання дуоденопластики.
- Компенсований. За повної прохідності проводять селективну проксимальну ваготомію. У разі якщо зонд не виходить провести, у процесі роблять дуоденопластику або пілоропластику.
- Субкомпенсований. Проводиться ваготомія з дренувальною операцією.
- Декомпенсований. Здійснюють видалення частини шлунка.
Профілактика
Не існує профілактики пілородуоденального стенозу. Щоб уникнути його розвитку, потрібно попередити появу попередньої хвороби, а для цього людині варто ходити до гастроентеролога кілька разів на рік. Не слід ігнорувати перші симптоми, бо запущена хвороба важко протікає, не лікується і має серйозні наслідки, аж до смерті.