Пілородуоденальний стеноз: причини, профілактика

У 10-40% людей під час виразки дванадцятипалої кишки та вихідного каналу шлунка розвивається ускладнення, яке називається пілородуоденальний стеноз. Симптоматика залежить від стадії захворювання, але основні його прояви схожі з тими, які притаманні іншим хворобам травної системи. Тому точний діагноз ставить тільки лікар, спираючись на результати аналізів, обстеження. Лікування являє собою і медикаментозний, і хірургічний способи.

Причини виникнення

Стеноз формується через те, що:

  • виразки зарубцьовуються;
  • дванадцятипала кишка здавлюється запальним інфільтратом;
  • з’являється набряклість слизової оболонки та порушується прохідність кишки;
  • розвивається пухлина шлунка.

Виявлений стеноз у пацієнта з виразкою – підстава для негайного хірургічного втручання.

Звужена пілородуоденальна зона – наслідок рубцювання виразок. Це причина утруднення прохідності їжі зі шлунка в дванадцятипалу кишку. Шлункові стінки починають інтенсивніше скорочуватися, що призводить до гіпертрофії, розтягування та опущення. Такі процеси є джерелом дисбалансу обміну речовин в організмі людини.

Розпізнавання хвороби на різних її стадіях

Стеноз пілоричного відділу протікає в три стадії, кожній з яких властиві свої симптоми. Вони представлені в таблиці:

Стадія Симптоми
Компенсація Тяжкість після їди
Відрижка з неприємним запахом, печія
Больові відчуття після їди
Субкомпенсація Блювота
Кольки
Втрата ваги
Скорочення шлунка хвилеподібні, черевна стінка видозмінюється
Декомпенсація Шлункові стінки розтягуються
Багаторазова блювота із запахом гниття
Слабкість, зневоднення
Здуття живота
Сухість шкіри, язика і ротових слизових оболонок
«Шум плескоту» в шлунку під час пересування

Чим небезпечна недуга

Запаморочення може виникнути на тлі порушеного водно-електролітного балансу.

Пілородуоденальний стеноз може супроводжуватися деякими ускладненнями. Кожен із них проявляється по-різному:

  • Водно-електролітні порушення:
    • паморочиться голова;
    • виникають непритомність при різкій зміні положення тіла;
    • мучить прискорений пульс, низький тиск;
    • шкіра холодна, бліда;
    • виділяється знижена кількість сечі.
  • Гіпокаліємія:
    • відчувається слабкість у м’язах;
    • порушується серцевий ритм;
    • спостерігається динамічна непрохідність кишківника.
  • Азотемія:
    • порушується ниркова видільна функція.
  • Гіпохлоремія:
    • відбуваються судоми жувальних м’язів, зап’ясть;
    • відбувається посмикування м’язів, якщо постукати в ділянку між вилицею і вухом.

При прогресуванні ускладнень починаються негативні зміни в печінці, нирках, кровотворних органах. Азотемія, поєднуючись із гіпокаліємічним і гіпохлоремічним алкалозом (накопичення лужних речовин і збільшення pH крові), призводять до летальних наслідків, якщо лікування велося неправильно.

Методи діагностики

Для постановки діагнозу необхідне проведення біохімічного аналізу крові.

Діагностику лікар починає з визначення клінічної картини на основі симптомів, історії хвороби пацієнта, первинного огляду – пальпації передньої стінки очеревини. Потрібен загальний біохімічний аналіз крові, для вивчення її кислотно-лужного стану та аналіз сечі. Однак точний діагноз ставиться тільки після проведення інструментальної діагностики, до якої належать:

  • Фіброгастродуоденоскопія або ФГС. Щоб оглянути й оцінити стан слизової травної системи, хворому вводиться через рот у шлунок спеціальний зонд. Процедура допомагає визначити ступінь звуження пілородуоденальної зони.
  • Рентген. Хворому вводять спеціальну контрастну речовину, завдяки якій фіксують ступінь уповільнення або повну відсутність виведення їжі з організму.

Лікування хвороби

Хірургічне втручання – це вірний спосіб терапії пілородуоденального стенозу. Перед операцією пацієнт проходить підготовку до неї, яка полягає в консервативному лікуванні:

  • Налагодження водно-електролітного балансу за допомогою розчинів «Протеїну», «Декстрану», «Альбуміну». Успішність процедури оцінюється за біохімічним аналізом крові.
  • Введення глюкози, жирової емульсії та амінокислот парентеральним способом для поповнення енергетичних витрат організму.
  • Терапія, спрямована на ліквідацію виразки.
  • Аспірація за допомогою зонда вмісту шлунка.

Після проведених підготовчих заходів, людину направляють на операцію, яка залежить від стадії стенозу пілородуоденальної зони. Виділяють стеноз:

Щоб орган знову став прохідним, може знадобитися виконання дуоденопластики.

  • Компенсований. За повної прохідності проводять селективну проксимальну ваготомію. У разі якщо зонд не виходить провести, у процесі роблять дуоденопластику або пілоропластику.
  • Субкомпенсований. Проводиться ваготомія з дренувальною операцією.
  • Декомпенсований. Здійснюють видалення частини шлунка.

Профілактика

Не існує профілактики пілородуоденального стенозу. Щоб уникнути його розвитку, потрібно попередити появу попередньої хвороби, а для цього людині варто ходити до гастроентеролога кілька разів на рік. Не слід ігнорувати перші симптоми, бо запущена хвороба важко протікає, не лікується і має серйозні наслідки, аж до смерті.