Шлунок людини – порожнистий орган шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що складається з м’язів і наділений здатністю змінювати свій розмір. Основні функції шлунка: рухова, секреторна, видільна, захисна, всмоктувальна, ендокринна – забезпечують його чітку роботу. У травленні всі здібності однаково важливі. Порушення однієї з них, тягне за собою збій у всьому ШКТ.
Механізм роботи
Функції регулюються зовнішніми та внутрішніми чинниками. Їжа потрапляє в шлунок з рота по стравоходу через особливі м’язові кільця. Тут вона перебуває 1-2 години. Її утриманню сприяють верхній і нижній сфінктери (кругові м’язи). Робота першого з них попереджає її зворотний викид у стравохід, а другого – передчасну евакуацію в нижні шлунки. Пройшовши попередню обробку, у шлунку їжа проходить подальшу механічну, антибактеріальну та хімічну обробку. Її виконує соляна кислота та ензими. Особлива моторна активність сприяє подальшому просуванню та виштовхуванню грудки (харчового хімусу) в кишечник. Травні функції залежать від рН шлункового соку та ензимів, що утворюють його.
Моторна функція
Порушення моторики сприяє розвитку застійних явищ.
Під час приймання їжі шлунком, він перебуває в розслабленому стані. Єдині його рухи в цей момент пов’язані з розтягуванням для її депонування (зберігання). Через деякий час починається скорочення м’язового шару шлункової стінки, який складається з трьох пластів: косого, поздовжнього і циркуляторного. Працює шлунок людини перистальтичними, систолічними й тонічними скороченнями, що забезпечує перемішування хімусу зі шлунковим секретом, подрібнення до консистенції пюре та подальшу евакуацію. Зниження активності функції шлунка призводить до застою їжі, внаслідок чого виникає печія, характерна важкість у шлунку, гикавка, неприємний запах із рота.
Секреторна активність
Відповідає за утворення, склад і властивості травного соку в шлунку. Роль шлункового соку зумовлена вмістом у ньому ензимів, лізоциму, HCl та інших активних речовин, що допомагають розщеплювати їжу. Регулюється корою головного мозку через гіпоталамус під час надходження нейронних імпульсів, як реакції на подразник (їжу) в ротовій порожнині або навіть запах.
Функція активізується одразу після надходження їжі в шлунок.
Секреторна функція шлунка активізується з увімкненням у роботу кардіальних залоз, які продукують слиз із хлоридами та бікарбонатами для пом’якшення їжі та захисту стінок шлунка від впливу агресивних чинників. Фундальні залози розташовані на дні й тілі та синтезують пепсиноген і HCl. Під їхнім впливом відбувається її знезараження та хімічна обробка. Пілоричні залози локалізовані в однойменному відділі й беруть участь у формуванні харчової грудки. Їхній секрет лужної реакції та містить диспептази. Інкреторна функція шлунка забезпечується завдяки наявності протеолітичних ферментів шлункового соку:
- амілаза;
- ліпаза;
- фосфотаза;
- муколіцин;
- рибонуклеаза.
Скреторна функція шлунка зумовлюється характером їжі та емоційним станом людини. Білкові продукти та стрес здатні посилювати його, а вуглеводнева – пригнічувати.
Евакуаторна функція
Токсичне отруєння супроводжується нудотою та блювотними позивами.
Має велике значення для захисту травного тракту від поганої їжі та токсинів. Вона полягає в спустошенні органу шляхом блювання. Їй передує нудота. Під час глибокого вдиху здійснюється ланцюжок взаємопов’язаних дій евакуаторної функції шлунка: закривається гортань, м’язи розслаблюються, розкривається кардіальний м’язовий затискач, виникають сильні скорочення діафрагми, що виштовхують вміст шлунка назовні.
Ендокринна
Шлункові залози продукують секрет, що містить понад 10 гормонів. Основна їхня маса сконцентрована в пілоричному відділі. Він виділяється безпосередньо в кров і лімфу. Відбуваються процеси регуляції органів і систем шлунково-кишкового тракту та організму загалом. Їх виділяють клітини:
- Р-клітини. Виділяють бомбазин, який збільшує об’єм хлористоводневої кислоти, підшлункового соку та жовчі.
- D-центри. Продукують соматостатин, що гальмує біосинтез білка, гістаміну та гастрину.
- Гастринпродукуючі. Стимулюють утворення соляної кислоти, пепсиногену, ендогенного морфіну, посилюють моторику.
- Ентерохромафінні. Продукують серотонін і мотилін, активізують моторику шлунка, товстої кишки.
- А-клітини. Виробляють ентероглюкагон, який гальмує внутрішню секрецію та регулює вуглеводний обмін у печінці.
- РР-центри. Синтезує панкреатичний поліпептид, який пригнічує утворення білка.
Всмоктувальна здатність
Потрапляючи в кровотік, корисні речовини розносяться по всьому організму.
Всмоктування – фізіологічний процес потрапляння води та корисних речовин у кров і лімфу. У шлунку повноцінно може всмоктуватися тільки вода, а все інше – потрапляє в кишечник. При застої їжі або запальних процесах у слизовій, можлива активація всмоктування поліпептидів і токсинів, що призводить до інтоксикації організму. Ця здатність – другорядна.
Екскреторна функція
Порушення внутрішнього балансу при голодуванні або недоїданні, призводить до підвищення концентрації поживних речовин у крові та лімфі. Через стінку органа вони зворотно всмоктуються і потрапляють у його порожнину. Екскреторна активність має величезне значення при цих станах. Завдяки йому, організм поповнюється поживними компонентами. Серед них: амінокислоти, сечовина та сечова кислота, електроліти. Особливу роль відіграє ця функція при розщепленні білків, що є в крові, але не використовується іншими клітинами організму.
Захисна особливість
Більшість бактерій гине в кислому середовищі.
Основна дія – захист організму від інфікування. З їжею, слиною і водою заковтуються мікроби, які деактивуються соляною кислотою і лізоцимом. М’язову та слизову оболонки від механічних і хімічних ушкоджень захищає товстий шар слизу, який утворений мукоїдами. Захисна функція шлунка разом з анатомічною будовою дають змогу позбуватися недоброякісної їжі та токсинів шляхом евакуації їжі, запобігаючи її проникненню та всмоктуванню в кишечнику.
Коротко про наслідки дисфункції
Порушення діяльності шлунка, а особливо коли слабшають захисні функції, – основна причина багатьох патологій травного тракту, а також дисфункція інших систем в організмі. Гастроентеролог проводить низку діагностичних процедур, здатних вказати на збій у функціонуванні органу: загальні клінічні та біохімічні аналізи крові та сечі, дослідження шлункового соку, фіброгастроскопію тощо.