Одним із найбільш інформативних діагностичних методів є зондування шлунка. Ця нескладна процедура виконується в амбулаторних умовах і показана в разі гастропатологій для уточнення діагнозу. Різні її види дають змогу оцінити стан слизової оболонки органу, аналізувати склад і властивості шлункового соку, провести харчування хворого та надати першу допомогу.
Показання до проведення
Якщо людина скаржиться на неприємний запах із рота, болі в епігастрії, часту печію, нудоту і блювоту, лікар призначає діагностичне введення зонда в шлунок з метою уточнення діагнозу. Ковтати зонд або вводити його через ніс рекомендують у разі підозри на виразкову хворобу, гастрит, онкологічні процеси або ГЕРХ. Цей метод можна використовувати не тільки з інформативною, а й з терапевтичною метою. Наприклад, у разі важких уражень ЦНС і органів ШКТ, коли людина не може самостійно ковтати їжу, проводиться її введення через назогастральний зонд або шлунковий. У разі інтоксикацій хімічними речовинами або продуктами в шлунок вводять зонд для промивання. Незважаючи на простоту маніпуляції, вона має свої протипоказання до проведення, які потрібно обов’язково враховувати.
Види зондування
Під час процедури існує можливість забору шлункового соку для подальшого дослідження.
Розрізняють:
- Фракційне зондування шлунка. Введення шлункового зонда проводять, щоб отримати внутрішній сік, визначити його склад і секреторну активність органу.
- Одномоментне введення зонда.
- Дуоденальне зондування. Проводять для оцінки роботи жовчовивідної системи та наявності паразитарних інвазій печінки.
Підготовка
Для отримання достовірних результатів дослідження пацієнт повинен підготуватися до процедури, дотримуючись порад лікаря.
Підготовка до зондування починається за кілька днів до нього. Увечері напередодні процедури рекомендують повечеряти не пізніше 18-ї години. За кілька днів до процедури потрібно припинити вживання продуктів, що впливають на виділення шлункового соку, наприклад, алкоголю, кави, спецій, консерви, чорного хліба, смаженої та копченої їжі тощо. д. Важливу роль відіграє психологічна підготовка пацієнта. Одномоментне зондування виконують товстим зондом, який у народі називається «японець». Його чималий розмір спричиняє болісні відчуття під час ковтання, ушкодження шляхів введення та сильний блювотний рефлекс. Крім цього, цей метод неінформативний. Зважаючи на все це, в сучасній діагностиці він не застосовується. Тонким гумовим зондом можна проводити зондування шлунка у дітей і дорослих.
Алгоритм проведення дослідження
Можлива поява блювотного рефлексу.
Фракційне шлункове зондування починають введенням хворому через рот тонкого гумового зонда з металевим наконечником. Розмістивши його на корені язика, роблять глибокий вдих і ковтальний рух. Вводити його потрібно на глибину, яку визначають відніманням від зросту людини 1 метра. Через 15 хвилин, після повного занурення трубки, починають збір 4 порцій шлункового соку через рівні проміжки часу. Наступний етап процедури – введення перорально або парентерально препарату, що стимулює виділення травного секрету. Його також збирають у 4 ємності. Уся процедура займає 2-2,5 години.
Одномоментне зондування мало дещо інший алгоритм виконання. Для цього використовувався більш товстий шлунковий зонд. Процедуру починали через 30-45 хвилин після прийому людиною пробного сніданку. Перед тим як ввести зонд, глоткове кільце обробляли анестетиком, а в рот вставляли фіксатор, для попередження пошкодження трубки зубами.
Зондування шлунка для його промивання має аналогічний алгоритм проведення. У вільний кінець трубки вставляють лійку для вливання розчину і грушу для відкачування вмісту органу. Дітям рекомендують проводити маніпуляцію тонким зондом. Шлунок промивають доти, доки використовуваний розчин після відкачування не буде чистим.
Що можна визначити за допомогою зондування?
Від показників дослідження залежить вибір лікувальної терапії.
Методика фракційного дослідження дає можливість встановити фізичні та хімічні властивості шлункового вмісту, що впливає на постановку точного діагнозу і проведення адекватного лікування. У нормі це має бути в’язка рідина без кольору та запаху з кислим рН. У разі гастропатологій, пов’язаних із запаленням, порушенням моторики, виразковими або онкологічними ураженнями шлунка, цей аналіз виявляє зміну кольору секрету, домішки в ньому крові, жовчі, неперетравлених залишків їжі, атопічні клітини тощо. д. А також це обстеження показує секреторну активність залоз, на що вказуватиме об’єм секрету та його кислотність у двох фазах секреції.
Ця діагностична процедура дає змогу оцінити секреторну, моторну та всмоктувальну функції шлунка.
Протипоказання та неприємні наслідки зондування
Техніка виконання процедури дослідження проста і відпрацьована. Вона безболісна, але має свої протипоказання. Серед них вагітність, шлункові кровотечі, варикозне розширення вен шлунка, звуження стравоходу, збої в роботі серцево-судинної системи, порушення дихання. У цьому випадку лікар ставить діагноз на підставі інших методів діагностики.
Після процедури пацієнту потрібен відпочинок і спостереження з боку медперсоналу. Це пов’язано з тим, що в разі некоректного проведення діагностичної операції можливе пошкодження стравоходу та шлунка. У важких випадках це може спровокувати кровотечу зі слизової оболонки або перфорацію шлунка. Пацієнт виглядає блідим, можливий больовий синдром, холодний липкий піт. Такі ускладнення – показання до надання екстреної медичної допомоги і навіть оперативного втручання.