Коли відзначається органічно звужений привратниковий відділ шлунка, то ставиться діагноз «вроджений пілоростеноз». Виникнути порушення може у немовляти вже в першому місяці життя, проявляючись рясною блювотою після годування. На тлі відхилення малюк погано набирає вагу, швидко худне, урина утворюється в зменшеній кількості.
Причини розвитку
Вплинути на розвиток вродженого пілоростенозу здатна гіпертрофія мускулатури воротаря при внутрішньоутробному розвитку. Також на патологічне порушення впливають недорозвинені ганглії та недостатня пептидергічна іннервація пілоруса. Основним джерелом прогресування недуги є генетична схильність, а саме. Факторами, що сприяють розвитку патології, є:
- інфекційні хвороби при виношуванні дитини;
- збільшена кількість гастрину в жінки при надії;
- застосування антибіотиків, коли вік дитини не перевищує 1 місяця.
Рідше ознаки пілоростенозу відзначають у дорослих людей, що пов’язано з ускладненим перебігом виразкової хвороби. Джерелом недуги стають злоякісні пухлини, що вразили шлунок і підшлункову залозу. У такому разі звуження відбувається на тлі рубцювання тканин і появи пухлинного інфільтрату. За вродженого та набутого пілоростенозу стінки потовщуються до 0,7 см, тоді як нормою є не більше 0,2 см.
Як розпізнати: основна симптоматика
Запідозрити недобре можна за частих зригувань у немовляти.
Вроджений пілоростеноз у новонароджених і грудних дітей складно не виявити, оскільки при патології спостерігаються яскраві клінічні ознаки. Найбільш виражена симптоматика при гострій формі відхилення. Що більше звужений пілоричний канал, то яскравіше проявляються симптоми пілоростенозу. Першими тривожними сигналами слугують часті зригування малюка та нерегулярна блювота в перші кілька днів після народження. Повна клінічна картина спостерігається до 2-3 тижня життя дитини, для якої характерне повернення їжі назад. Блювотні маси мають кислуватий запах і за консистенцією нагадують кефір або сирну масу.
Особливістю блювоти при вродженому пілоростенозі є відсутність жовчі.
Додатково дитяча хвороба супроводжується такими симптомами:
- швидка втрата рідини;
- проблеми під час набору ваги;
- рідкісне сечовиведення;
- регулярні закрепи;
- забарвлення калу в темно-зелений колір за рахунок жовчної домішки;
- підвищена концентрація урини, після якої на пелюшці залишаються помітні розводи.
Анемія – наслідок розвитку основної патології.
Захворювання вродженого характеру негативно позначається на водно-сольовому балансі, внаслідок чого порушується метаболізм і виникають електролітні збої такі, як алкалоз або гіповолемія. На тлі пілоростенозу розвивається анемія і згущується кров у дитини. Частими ускладненнями є:
- виразкова хвороба в ділянці воротаря;
- внутрішня кровотеча в органах ШКТ;
- різке кисневе голодування, що призводить до задухи;
- запальний процес у вушній раковині через часту блювоту;
- аспіраційна пневмонія.
Як проводиться діагностика
Лікування пілоростенозу призначається після встановлення точного діагнозу і з’ясування причин недуги. Визначити порушення допомагає дитячий хірург або педіатр. Обов’язковими діагностичними процедурами є лабораторні дослідження, що включають загальний аналіз крові та урини, біохімія. Також діагностика передбачає проведення таких інструментальних обстежень:
- УЗД шлунка;
- езофагогастродуоденоскопія;
- виконання рентгенівських знімків органів ШКТ.
Лікування: основні етапи
Доопераційна терапія
Щоб уникнути патології при неясній ситуації, хворому призначають Атропін.
Основним методом усунення вродженого пілоростенозу є хірургія. Але перед її проведенням потрібно пройти комплексну терапію, яка передбачає відновлення нормального об’єму рідини в організмі. З цією метою прописують внутрішньовенне введення розчинів із глюкозою. У разі сильного виснаження потрібне переливання крові або плазми. Застосовується медикаментозна терапія, метою якої є усунення патологічних симптомів. За неуточненого діагнозу дитині дають «Атропін» для попередження пілороспазмів.
Проведення операції
Вроджений пілоростеноз у дітей можливо усунути виключно оперативним шляхом. Хірургічне лікування передбачає використання місцевої анестезії. Призначається пілороміотомія, під час якої січуть ущільнену мускулатуру. Завдяки такій процедурі вдається послабити м’язовий тиск і розширити пілоричний канал. Проводиться маніпуляція кількома способами:
- відкрите оперування;
- хірургія через пупок;
- лапароскопічний спосіб.
Післяопераційний період
На п’яту добу після втручання допускається дворазове годування грудьми.
Після операції потрібно дотримуватися постільного режиму. Батьки повинні з особливою ретельністю стежити за малюком і в разі виділення гнійного ексудату з ранки, появі почервоніння, набряку або підвищення температури потрібно негайно звертатися до лікаря. Післяопераційний період передбачає підтримання правильного годування. Дозволяється погодувати малюка зцідженим молоком через 3 години після хірургії. Дозування не має перевищувати 30 мл. Після інтервали скорочуються до 2 годин, роблячи перерву вночі. Через 4 доби можна погодувати грудьми двічі на день.
Після оперативного втручання з усунення вродженого пілоростенозу дозволяється повністю повернутися до грудного вигодовування через тиждень.
Які прогнози
Якщо вчасно почати лікування і дотримуватися лікарських рекомендацій, то вдається повністю позбутися вродженого пілоростенозу. Після операції за дитиною встановлюється регулярний контроль педіатра, дитячого хірурга і гастроентеролога. За запущеного перебігу організм пацієнта сильно виснажується, виникає зневоднення, яке негативно позначається на складі крові. Нерідко проявляються інфекційні вогнища, що травмують слизову. Найнебезпечнішим ускладненням вродженого пілоростенозу є летальний результат, який настає до 4 місяця життя дитини.