Підвищена кислотність шлункового соку провокує розвиток запальних процесів у шлунку. «Парієт» при гастриті блокує останню стадію вироблення соляної кислоти, зменшуючи її агресивний вплив на слизову. Комплексна дія дає змогу купірувати симптоми та провести якісне лікування виразки шлунка й ерозійних його ушкоджень.
Склад, форма випуску та механізм роботи
Противиразковий препарат, інгібітор протонної помпи, випускається в кишковорозчинних таблетках з рожевою оболонкою. Головна діюча речовина – рабепразол натрію міститься в дозуванні 10 або 20 мг. З додаткових компонентів використані:
- маніт;
- оксид і стеарат магнію;
- гіпромелоза;
- етилцелюлоза;
- титану діоксид;
- червоний і жовтий оксиди заліза;
- тальк;
- вода очищена;
- бутанол.
Стабілізація кислотності усуне печію.
Медпрепарат чинить потрійний вплив на захворювання. Механізм антисекреторної дії препарату заснований на блокуванні кінцевої стадії секреції соляної кислоти парієтальними клітинами. Цей ефект проявляється незалежно від типу подразника. Крім цього, доведена бактерицидна активність «Парієту» щодо хелікобактерії, за умови комплексного його прийому з антибіотиками. Репараційна дія препарату полягає у відновленні структури клітин і тканин шлунка та стравоходу. Він швидко всмоктується в кишечнику, не чинячи при цьому системної дії на організм, і проявляє максимальну ефективність через 2 години. Основна частина метаболітів виводиться сечею, решта з калом і жовчю. Біодоступність препарату становить 52% і не залежить від частоти його прийому.
Від чого призначають
Препарат призначається для симптоматичної терапії ГЕРХ, лікування кислотозалежних захворювань і профілактики їх загострень. «Парієт» допомагає від болю в шлунку, печії, рефлюксу в стравохід, сприяє загоєнню ушкоджень при таких станах, як:
- виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки;
- ерозивна та не ерозивна форми ГЕРХ;
- синдром Золлінгера – Еллісона;
- виразкові ураження, асоційовані з хелікобактерією;
- ерозивний рефлюкс-езофагіт;
- ідіопатична секреція HCl.
Спосіб застосування та дози
Доза препарату залежить від поставленого діагнозу та індивідуальних особливостей хворого.
Прийом препарату проводиться 1 раз на день, незалежно від їжі та часу доби. Розжовувати або подрібнювати таблетку перед застосуванням не можна. Курс лікування та доза за різних станів будуть різними: за диспепсії – 10 мг протягом 14 днів, виразкова хвороба шлунка лікується прийомом 20 мг 6-12 тижнів, а 12-палої кишки – 4-8. Лікування ерозивної ГЕРХ і рефлюкс-езофагіту проводиться 8-16 тижнів. Синдром Золлінгера – Еллісона вимагає призначення 60 мг препарату на день, поступово дозування збільшують до 100 міліграмів, які приймають за 1 або 2 рази. Курс такої терапії може тривати до 1 року. Для боротьби з Helicobacter pylori «Парієт» використовують у комплексі з «Кларитроміцином» або «Амоксициліном» по 20 мг 2 рази на день протягом тижня.
Правильно визначити необхідне дозування ліків і курс лікування ними може тільки лікар. Категорично не рекомендується використовувати препарат для самолікування.
Протипоказання
- Дитячий вік до 12 років.
- Гіперчутливість до складових ліків.
- Вагітність.
- Період лактації.
- Тяжка ниркова недостатність.
Побічні ефекти
Можливе незначне порушення випорожнення.
Ліки добре переносяться у більшості випадків. Небажані ефекти проявлялися рідко і мали минаючу тенденцію. Спровокувати їх може індивідуальна сприйнятливість до препарату, перевищення рекомендованого дозування або комбінування з іншими медикаментами у схемі лікування. Найбільш часто виникають:
- порушення випорожнення;
- запаморочення;
- підвищення печінкових ферментів;
- нефрит;
- дерматологічні прояви: висипання, свербіж, набряк;
- біль у животі;
- безсоння або сонливість;
- задишка;
- порушення смакових відчуттів і зору;
- стоматит;
- гіпомагніємія з проявами судом та аритмії.
Сумісність
Одночасний прийом «Парієту» з іншими медикаментами може змінити силу його ефекту або, навпаки, вплинути на дієвість препаратів комплексу. Щоб цього не сталося, необхідно враховувати можливість суміщення, механізм всмоктування і дії кожного з компонентів схеми лікування. А також слід враховувати, що вживання жирної їжі в процесі лікування «Рабепразолом» уповільнює її всмоктуваність до 4 годин. Можливість комбінування «Парієту» з іншими препаратами наведено в таблиці:
| Не рекомендується поєднувати | Можливе комплексне використання |
| «Атазанавір» | «Кларитроміцин» |
| «Ітраконазол» | «Амоксицилін» |
| «Дигоксин» | «Маалокс» |
| «Кетоконазол» | «Алмагель» |
| «Метотрексат» | «Варфарин» |
Передозування
Випадки отруєння препаратом діагностують вкрай рідко.
Швидкий метаболізм і виведення препарату з організму зводять до мінімуму можливості передозування. Навіть одноразовий прийом 180 мг препарату під час терапії синдрому Золлінгера – Еллісона не провокував виникнення симптомів, які можна було б пов’язати з перевищенням дозування. Специфічного антидоту до «Парієту» немає, тому, якщо все ж таки передозування трапилося, то необхідне проведення симптоматичного лікування.
Аналог «Парієту»
- «Барол».
- «Велоз».
- «Геердин».
- «Рабелок».
- «Рабепразол».
- «Рабімак».
Будь-який аналог «Парієту» буде також ефективний для лікування гастриту та інших кислотозалежних захворювань шлунка. Зручний прийом, незначні прохідні побічні ефекти, відсутність системної дії на організм і комплексність дії роблять його препаратом вибору в лікуванні шлункових патологій.