Запалення оболонки стравоходу часто є хронічним захворюванням, що потребує тривалої терапії. Антибіотики при рефлюкс-езофагіті не є препаратами базисного лікування. Їх призначення виправдане, якщо причиною порушень стала бактерія Хелікобактер пілорі, а також тоді, коли розвинулася ерозивна форма захворювання.
Користь та ефективність медикаментозного лікування рефлюкс-езофагіту
У разі ГЕРХ необхідно зменшити секрецію соляної кислоти в шлунку, нормалізувати його рухову функцію й купірувати симптоми: печію, відрижку кислотою або повітрям, біль за грудиною після їди. Ефективне лікування і стійка ремісія захворювання можливі при комплексному впливі на проблему і точному виконанні пацієнтом рекомендацій лікаря. В іншому разі належного результату не буде, стан пацієнта погіршиться і постане питання про оперативне втручання.
Що стосується користі від медикаментозного лікування, то, безсумнівно, вона є. Однак не варто забувати, що тривале приймання кількох груп медикаментів, передбачене схемою лікування, може провокувати розвиток небажаних ефектів. Щоб цього не сталося, необхідне паралельне призначення препаратів, здатних попередити ці прояви.
Тільки при тривалому і регулярному прийомі всіх ліків, а також суворому дотриманні дієти, можливо досягти позитивних результатів у лікуванні захворювання.
Які препарати використовуються в терапевтичній схемі
Призначені ліки мають повернути нормальний тонус кардіальному сфінктеру.
Медикаментозне лікування рефлюкс-езофагіту спрямоване на нейтралізацію і зменшення секреції HCl у шлунку, інактивацію пепсину, стимуляцію вироблення слизовою оболонкою бікарбонатів, підвищення тонусу кардіального сфінктера, захист стінок стравоходу. Якщо причиною захворювання є Хелікобактерія, то проводять її еррадикацію. Таким чином, для терапії ГЕРХ використовують такі групи препаратів:
- блокатори гістамінових рецепторів;
- антациди;
- інгібітори протонної помпи;
- цитопротектори;
- прокінетики;
- антибіотики;
- пребіотики;
- вітаміни;
- сорбенти;
- гомеопатичні засоби;
- спазмолітики.
Блокатори H2-гістамінових рецепторів
Ці ліки знижують продукцію соляної кислоти, блокуючи рецептори парієтальних клітин шлунка. Для лікування ГЕРХ використовують похідні «Фамотидину» і «Ранітидину», які також стимулюють регенеративні процеси, синтез бікарбонатів і покращують трофіку пошкоджених тканин. У разі різкого припинення прийому розвивається «синдром рикошету», за якого продукція соляної кислоти поновлюється та посилюється. Часто користуються такими ліками, як:
Ранісан сприяє зменшенню вироблення HCl у травному органі.
- «Гістак»;
- «Ранісан»;
- «Квамател»;
- «Фамосан».
Антациди й альгінати
Перші – нейтралізують соляну кислоту і спричиняють зниження рівня pH, а другі – захищають стравохід, виявляють протиалергійні властивості, пригнічують патогенну мікрофлору. Діючими компонентами антацидів є сполуки магнію, алюмінію або кальцію. При початкових неерозивних формах ГЕРХ можуть використовуватися як основна терапія. Вони усувають такі симптоми, як печія, біль і здуття. Найефективніші серед них такі, як:
- «Маалокс»;
- «Гавіскон»;
- «Ламіналь»;
- «Алмагель»;
- «Протаб».
Антибіотики в лікуванні ГЕРХ
Часті рецидиви захворювання пов’язують з активністю Хелікобактер пілорі. У цьому випадку, а також якщо захворювання ускладнилося гнійним процесом, то доцільно включити в схему лікування антибактеріальні засоби. Паралельно з цим, для профілактики кандидозного езофагіту, призначають протигрибкові препарати. Лікувати прояви хелікобактерної інфекції можна за допомогою таких ліків:
Тинідазол може використовуватися в терапевтичній схемі для знищення хелікобактерної інфекції.
- «Амоксицилін»;
- «Кларитроміцин»;
- «Метронідазол»;
- «Тинідазол»;
- «Левофлоксацин».
Гомеопатія в лікуванні рефлюкс-езофагіту
Використання гомеопатії та фітотерапії рекомендують у разі уповільненої або хронічної форми для полегшення стану і симптомів. Їхнє завдання – підтримка основної терапії, прискорення процесів регенерації тканин. Лікування гомеопатією може загострити хворобу. Для початку призначають засоби симптоматичної дії і якщо організм їх нормально сприймає, то починають додавати основні. Хороші результати в терапії захворювання показують такі гомеопатичні препарати, як:
- «Аргентум нітрикум»;
- «Вератрум альбум»;
- «Калій біхромікум»;
- «Гастро-гран»;
- «Іберогаст».
Полівітаміни
Сувора дієта, яку призначають у разі ГЕРХ, не здатна забезпечити організм усіма необхідними вітамінами, мінералами та мікроелементами. Тому пацієнту рекомендують додатково приймати комплексні полівітамінні засоби для якнайшвидшого відновлення і підвищення імунітету. Бажана присутність у їхньому складі вітамінів Е, В1, В6, В12, В3 та аскорбінової кислоти.
Цитопротектори
Віс-Нол підвищує опірність слизової оболонки травного органу відносно ушкоджувальних факторів.
Медпрепарати цієї групи захищають оболонку гастродуоденальної зони, підвищують її стійкість до ушкоджень, спричинених шкідливими чинниками. Розрізняють плівкоутворювальні (препарати вісмуту) і простагландини. Медпрепарати першої групи під впливом соляної кислоти утворюють захисну плівку на слизовій оболонці органу, а засоби другої – стимулюють вироблення бікарбонатів і слизу. При одночасному призначенні їх із препаратом «Еглоніл», слід враховувати, що адсорбція зменшиться. Гастроезофагеальний рефлюкс лікують такими цитопротекторами, як:
- «Віс-Нол»;
- «Де-Нол»;
- «Мізопростол»;
- «Вентер»;
- «Тримедат».
Інгібітори протонної помпи
Препарати цієї групи складають основу лікування гастроезофагеально-рефлюксної хвороби. Таблетки ІПП приймаються 1 раз на добу за 30 хвилин до їди в дозуванні, визначеному лікарем. Як правило, за неерозивної форми – це 20 мг, а за наявності дефектів слизової – 40 і більше. Одноразовий прийом препарату на добу блокує виділення соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка на 24 години. Інгібітори протонної помпи не викликають звикання і мають мінімум побічних ефектів, що уможливлює їхнє тривале вживання під час лікування рефлюкс-езофагіту. Найчастіше серед них використовують такі препарати, як:
Лансопразолом можна лікуватися тривалий час.
- «Омез»;
- «Рабепразол»;
- «Лансопразол»;
- «Пантопразол».
Прокінетики
Схема лікування ГЕРХ передбачає їх призначення, якщо причиною захворювання стало порушення активності м’язів шлунка. Препарати цієї групи призначають з метою стимуляції роботи ШКТ, поліпшення моторної функції, підвищення тонусу кардіального сфінктера. Вони не впливають на секрецію соляної кислоти в шлунку, але прискорюючи евакуацію з нього їжі, зменшують тим самим час її контакту із запаленою поверхнею. Позитивні результати дають такі прокінетики, як:
- «Церукал»;
- «Домперидон»;
- «Мотиліум»;
- «Тримедат»;
- «Ганатон»;
- «Дюспаталін».
Короткий висновок
Крім описаних медикаментозних засобів, лікування ГЕРХ потребує призначення препаратів зі спазмолітичною дією, наприклад, «Тримедату», сорбентів («Смекти», «Ентеросгелю»), пробіотиків («Хілак Форте», «Лактовіт Форте»), а також фітозборів, які містять корінь селери, ромашку, полин, насіння кропу та льону, квітковий пилок та інші. Але, їхнє використання має бути попередньо узгоджене з лікарем.