Запальні захворювання ШКТ часто ускладнюються ерозіями. Ерозивний гастродуоденіт – це запалення шлунка і дванадцятипалої кишки, що характеризується утворенням дефектів слизового шару. Патологія супроводжується больовими відчуттями в епігастральній зоні, нападами нудоти і блювоти, печією. Люди з таким діагнозом мають підвищений ризик виникнення виразок і кровотеч із них, перфорації, пенетрації в сусідні органи, переродження дефектів у злоякісну пухлину. Тому недуга підлягає систематичному контролю та адекватному медикаментозному лікуванню.
7 основних першопричин патології
Запальний процес зачіпає верхній шар слизової шлунково-кишкового тракту, на якому й утворюються поодинокі або множинні ерозії.
Етіологічними факторами виникнення ерозивного гастродуоденіту є патогенні мікроорганізми та власні антитіла при аутоімунному ураженні ШКТ. Захворювання формується під впливом таких чинників:
- Гіперпродукція соляної кислоти. Унаслідок цього підвищується рН шлунка.
- Погане кровопостачання стінок шлунково-кишкового тракту.
- Недостатня іннервація травних органів вісцеральною нервовою системою.
- Переважання патогенних мікроорганізмів над нормальною мікрофлорою шлунка та ДПК.
- Знижена регенеративна здатність слизових оболонок.
- Малопродуктивність мукоцитів. Ці клітини в нормі повинні продукувати достатню кількість слизу та бікарбонатів для нейтралізації кислотного середовища і захисту стінок ШКТ.
- Спадкова схильність і особливості імунної системи.
Симптоми захворювання
Патологія супроводжується появою запалення в шлунково-кишковому тракті.
Хронічний ерозивний гастродуоденіт характеризується поліморфною симптоматикою:
- На тлі прийому їжі виникають болі в надчеревній ділянці. Вони характеризуються гостротою та розпиранням у місці розташування шлунка.
- З’являються диспептичні симптоми:
- відрижка кислим вмістом шлунка або повітрям;
- відчуття швидкого насичення.
- Утворюється підвищене газоутворення в кишечнику.
- Спостерігаються закрепи, рідше проноси.
- Виникає нудота, після якої слідує блювання. Звільнення шлунка приносить полегшення хворій людині.
- Розвивається інтоксикаційний синдром:
- загальне нездужання;
- емоційна нестабільність;
- плаксивість і дратівливість;
- головні болі.
Стадії ерозивного гастродуоденіту
Їх визначають на підставі даних біопсії, виконаної під час езофагогастродуоденоскопії. Виділяють такі стадії:
- Гострий ерозивний гастродуоденіт із підвищеною кислотністю. Характеризується змінами висоти ворсинок, збільшенням кількості крипт. Спостерігаються дистрофічні зміни з гіперплазією ентероцитів – клітин кишечника.
- Дифузний дуоденіт без атрофії. Висота ворсинок і товщина крипт зменшується. Слизова оболонка стає тоншою. Стінки ШКТ інфільтровані лімфоцитами – клітинами імунної системи.
- Антральний атрофічний ерозивний гастродуоденіт зі зниженою кислотністю. Ворсинки коротшають, крипти та слизова стають тоншими. Можлива шлункова метаплазія (переродження клітин). Симптоми відрізняються, оскільки при цьому типі гастриту знижується кислотність.
Як проводиться діагностика
Додаткові методи діагностики більш інформативні.
Ерозивно-геморагічний гастродуоденіт діагностується за допомогою лабораторних та інструментальних методів. До комплексного обстеження входять:
- Збір анамнезу. Первинно проводиться лікарем загальної практики в сімейній амбулаторії. Лікар детально розпитує про характер симптомів, їхню тривалість, приблизний час виникнення та залежність від сезону. Пацієнт зобов’язаний повідомити, якщо подібна симптоматика спостерігалася у близьких родичів.
- Об’єктивне дослідження слизових ротової порожнини, глибока і поверхнева пальпація живота. Лікар оглядає форму і розмір сосочків язика, наявність виразок у роті. Промацуючи черевну порожнину, відмічає наявність болю в ділянках локалізації шлунка та дванадцятипалої кишки.
- Лабораторні дослідження. В аналізі підвищуються лейкоцити, швидкість осідання еритроцитів і падає гемоглобін. При дослідженні сечі та біохімії змін частіше не спостерігається.
Основним методом діагностики є езофагогастродуоденоскопія з біопсією. Вона показує виразкові дефекти на слизовій шлунка і ДПК, кровотечу з них. Біопсія допоможе визначити відсутність або наявність перероджених клітин.
Лікування патології
Лікування ерозивного гастродуоденіту включає в себе прийом медикаментозних засобів, фізіопроцедури, лікувальну фізкультуру, санаторно-курортне лікування та дієтичне харчування. Терапія залежить від періоду захворювання, характеру змін слизових шлунково-кишкового тракту. Важливими є результати біопсії стінки шлунка та дванадцятипалої кишки. Лікування гастродуоденіту коригується, якщо до патології приєднуються порушення моторно-евакуаторної функції ШКТ.
Терапія ліками
Ефективним буде лікування те, якого дотримуються.
Гастродуоденіт з ерозіями лікується потрійною або квадротерапією. Перша полягає у вживанні комбінації 3 препаратів, друга – в комплексному прийомі чотирьох медикаментів. До них належать 2 антибіотики («Кларитроміцин» і «Амоксицилін»), «Вісмуту нітрат основний» – антацидний засіб, що знижує кислотність шлунка. Як додаткові медикаменти, призначають прокінетики, що усувають рефлюкс кислого вмісту зі шлунка в стравохід і покращують моторику всього шлунково-кишкового тракту. Також рекомендується приймати спазмолітики для зняття больових відчуттів. Лікування гастродуоденіту зі зниженою кислотністю проводиться за допомогою замісної терапії препаратами соляної кислоти.
Дієта при захворюванні
Харчування при ерозивному гастродуоденіті має бути частим і дробовим. Рекомендується певний список продуктів, які може вживати пацієнт. Небажано їсти смажену та жирну їжу, їжу з додаванням стабілізаторів, підсилювачів смаку, барвників і консервантів. Заборонено вживати алкогольні напої. Ігнорування цих рекомендацій призводить до ускладнення виразкових дефектів кровотечами та іншими станами, що вимагають оперативного втручання. Їжа має бути багатою на білок і волокна, що містяться у фруктах і овочах.
Операція при гастродуоденіті
У разі ускладнення ерозивного гастродуоденіту кровотечею, виникненням перфорації, пенетрації пацієнт терміново надходить у стаціонар. Операцію проводять з урахуванням стадії патологічного процесу, обсягу ураження шлунково-кишкового тракту і наявності метастазів, якщо вже утворилася ракова пухлина. Іноді потрібне видалення частини кишківника й анастомоз. Відновлення вимагає терапії додатковими ліками.
Терапія народними засобами
Чудовий варіант для доповнення медикаментозного лікування.
Неофіційна медицина рекомендує замість або після скасування препаратів, що знижують секрецію шлункового соку, вживати спіруліну й обліпихову олію. Приймають ці засоби 1-1,5 місяця. Вони покращують трофічні здібності слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і сприяють регенерації епітелію. Застосовують екстракти трав, що нормалізують кислотність (чистотіл). Лікування народними засобами в стадії загострення недуги не проводиться.
Чим небезпечний гастродуоденіт
Патологія часто ускладнюється кровотечею з ерозій і виразок. Розвивається гастродуоденопатія, яку дуже складно лікувати. Виразки можуть перфорувати і пенетрувати розташовані по сусідству органи черевної порожнини. Внаслідок цього розвивається перитоніт, нагноєння, що може закінчитися летальним результатом. Небезпечним ускладненням є малігнізація – дисплазія запалених клітин слизової шлунково-кишкового тракту з переходом їх у ракову пухлину. Усі ці стани вимагають невідкладної госпіталізації та проведення оперативного втручання в терміновому порядку.
Заходи профілактики та прогнози
Щоб запобігти виникненню ерозивного гастриту, людина повинна правильно харчуватися, дотримуватися здорового способу життя, щодня виконувати помірні фізичні вправи. Не варто зловживати алкоголем, курити. Слід утриматися від шкідливої їжі, перекусів на ходу, голодування без контролю дієтолога. Прогноз за ерозивного гастродуоденіту, якщо його було виявлено на ранніх стадіях, позитивний. Його можна вилікувати. У разі неадекватного лікування або пізньої діагностики висока ймовірність ускладнень із летальним результатом.