Ахлоргідрія – захворювання, за якого клітини шлунка перестають виробляти соляну кислоту. Цей стан призводить до багатьох тяжких наслідків і веде до порушень роботи органів травлення. Спостерігається найчастіше у людей старшого віку, у відсотковому співвідношенні – люди 50-60 років – 20%, літні пацієнти, старші за 60-70%, і 10% залишається на інші вікові групи. Фактори, які спричиняють цю хворобу, достовірно не вивчені, тому причиною, що провокує ахлоргідрію, називають різні захворювання шлунково-кишкового тракту і шлунка.
етіологія
Це захворювання заведено вважати вторинним, оскільки воно розвивається на тлі порушень в органах травної системи, що вже розвинулися. У результаті ураження основним захворюванням, створюються комфортні умови для розвитку ахлоргідрії. Стінки шлунка слабшають, відбувається атрофія слизової оболонки, що призводить до порушеного або повністю відсутнього процесу вироблення соляної кислоти. Причини:
- тривале протікання хелікобактеріозу;
- аутоімунний гастрит;
- уремія;
- вікові зміни в організмі;
- постійні стреси та нервові зриви;
- цукровий діабет;
- захворювання ендокринної системи;
- злоякісні пухлини;
- ракові метастази в інших органах;
- остання стадія ниркової недостатності.
Симптоми хвороби
За такої патології у хворих слина може вироблятися в надлишку.
Підступність ахлоргідрії полягає в практично безсимптомному розвитку, тому виявити недугу вдається тільки на стадії повного формування. У цей період пацієнт починає помічати нестандартні прояви, нехарактерні основному захворюванню. Основними ознаками є:
- відрижка повітрям;
- здуття живота;
- відчуття швидкого насичення за малого об’єму їжі;
- нудота без блювотних позивів;
- ниючі помірні болі;
- підвищене слиновиділення.
Інтенсивність прояву залежить від стадії розвитку патології та особливостей організму хворого. Особливо уважним потрібно бути пацієнтам, у яких діагностували гастрит, бо його зовнішні прояви схожі з основними ознаками ахлоргідрії. Часто хворі скаржаться на важкість у шлунку за малого обсягу їжі, постійне здуття живота і спазми. Прояв цих ознак потребує ретельної діагностики та консультації з лікарем.
Ахлогідрія важко діагностується на перших стадіях розвитку, тому необхідно уважно ставитися до незвичних проявів основної недуги, яка викликала цей стан.
Діагностика
Поставити правильний діагноз допоможе гістологічне дослідження тканини травного органу.
Після повного і детального анамнезу, лікар направляє пацієнта на обстеження, обсяг яких залежить від індивідуальної клінічної картини. Велика кількість діагностичних заходів необхідна для постановки правильного діагнозу і визначення ступеня пошкодження стінок. Це полегшить процес, оскільки багато ознак схожі з симптомами інших уражень шлунка і кишкового тракту. Проводяться:
- тести на антитіла;
- аналіз крові;
- фіброгастродуоденоскопія;
- хромогатсроскопія з контрастною речовиною;
- аналіз калу;
- заходи щодо виявлення наявності бактерії хелікобактер пілорі;
- гістологічне дослідження шлункової тканини;
- фракційне зондування з використанням пробного сніданку;
- рентгено- та ендоскопічні дослідження.
Способи терапії
Лікування ахлоргідрії проводить і призначає гастроентеролог, у співпраці з ендоскопістом і терапевтом. Однозначного і встановленого лікування немає, тому терапія спрямована на усунення симптомів і поліпшення стану мікрофлори в шлунку. Після проведених діагностичних процедур, лікар встановлює ступінь ураження стінок шлунка і призначає комплексну терапію індивідуально для кожного випадку. Найчастіше лікування ахлоргідрії проводиться за допомогою:
Для лікування патології можуть застосовуватися і народні засоби.
- дієти;
- фізіотерапії;
- медикаментів;
- народних рецептів;
- санаторно-курортного лікування.
Харчування та дієта
Крім основних рекомендацій, призначених для основного захворювання, на тлі якого розвинулася недуга, пацієнтам потрібно вживати продукти, що стимулюють шлункову секрецію. Поряд з продуктами, хворим рекомендують вживання мінеральних вод у теплому вигляді, які надають лікувальний ефект. Продукти, вживання яких варто збільшити:
- натуральні соки (лимонний, капустяний, журавлинний, томатний);
- неміцна кава;
- відвар шипшини;
- какао;
- зелень;
- овочеві та рибні супи.
Народні рецепти
Посилити вироблення соляної кислоти допоможе відвар полину.
Домашня медицина позитивно впливає на процес одужання в комплексі з іншими видами терапії. У випадках зниженої секреції шлунка, хорошими стимуляторами стануть відвари і настоянки з подорожника, полину, кмину, календули і кореня хрону. Також добре впливають на організм чебрець, золототисячник і петрушка, яка корисна як у сирому, так і у вигляді настоянки. Використання народних рецептур корисно для дитини, за допомогою них можна обмежити споживання медикаментів, які підбираються вибірково залежно від віку. Крім цього, широко практикуються фітоаплікації з перерахованих рослин у зборах.
Медикаменти
Комбінований прийом препаратів встановлюється лікарем, який позначає сувору послідовність використання. За допомогою лікарських засобів вдається відновити секрецію шлунка та травні процеси. Використовують:
- стимулятори – «Пентагастрин», «Ліпамід», «Етимізол» і препарати кальцію;
- замісні засоби – «Пепсидил», «Абомін», 3% соляна кислота;
- для відновлення слизової – «Карнітин», «Ретаболіл», олія обліпихи;
- кортикостероїдні гормони – «Кортинефф», «Декадрон».
Фізіотерапія
Процедури електрофорезу можуть доповнити основну терапевтичну схему.
Ефективним доповненням до медикаментозної терапії слугують фізіотерапевтичні процедури, які включають пелоїдотерапію, електрофорез і гіпербаричну оксигенацію. Ці методи ефективні за помірної недостатності соляної кислоти та допомагають врегулювати показники до норми. Багатьом пацієнтам деякі види фізіотерапії протипоказані, тому довільне використання терапії неприпустимо. Направлення на процедури надає лікуючий лікар.
Ускладнення та прогнози
Своєчасне лікування дає позитивні прогнози, але багато що залежить від ступеня ураження слизової основною недугою. Органічний вид зміни в слизовій носить незворотний характер, тому в медицині легше справлятися з функціональними формами. Повноцінне і компетентне лікування призводить до одужання, при цьому малий ризик рецидиву. Якщо пацієнт не виконував рекомендації та порушував схему терапії, можуть бути серйозні ускладнення, такі як онкологія та ахілія шлунка.
Профілактика
Попередження виникнення хвороби безпосередньо залежить від своєчасності та належного лікування основної недуги. Терапія хвороби, яка спричинила ахлоргідрію, має бути повноцінною та систематичною. Пацієнту рекомендують постійно проходити медичні огляди та діагностику, щоб вчасно виявити зміни або патологічну дисфункцію. Корисними стануть періодичні поїздки до спеціалізованих санаторіїв, які спрямовані на лікування захворювань шлунка і травної системи.