Часто резекція шлунка – єдиний спосіб зберегти життя пацієнта. Ця важка операція має низку протипоказань і здатна призвести до розвитку післяопераційних ускладнень. Тому її проведення – це крайній захід, на який ідуть лікарі, після використання всіляких консервативних методів лікування.
Показання та протипоказання
Резекція (код за міжнародною класифікацією К91.1) проводиться з метою врятувати життя пацієнта або запобігти розвитку серйозних захворювань. Але бувають ситуації, коли проведення операції з видалення шлунка неможливе. Таке трапляється, якщо стан пацієнта ускладнений асцитом, метастазами, туберкульозом або ендокринними захворюваннями. Показання до проведення операції заведено розділяти на абсолютні, коли йдеться про негайне оперативне втручання, і відносні, наприклад, ожиріння, ХЯБ, розростання поліпів у шлунку. При синдромі Золлінгера-Еллісона, коли пухлина, що діагностується в підшлунковій залозі, провокує посилений синтез гастрину, також показано видалення шлунка або залози. Абсолютні показання, це такі захворювання, як:
- рак;
- великі доброякісні пухлини;
- тривалі виразкові кровотечі;
- звуження пілоруса;
- пенетрація або перфорація виразки.
Передопераційна підготовка
Безпосередньо перед процедурою хворий повторно проходить повну лабораторну діагностику.
Операції проводять після повного і комплексного обстеження пацієнта, що включає такі діагностичні процедури, як:
- аналізи крові, визначення її групи та згортання;
- ФГДС;
- УЗД шлунка, щитовидки, жовчних проток і печінки;
- визначення функціонального стану легень;
- аналіз сечі;
- ЕКГ;
- печінкові проби;
- рентген органів грудної клітки.
Безпосередня підготовка пацієнта до операції починається зі встановлення йому спеціального режиму дня і харчування. Для профілактики ускладнень пацієнту рекомендують не приймати медикаменти на основі ацетилсаліцилової кислоти і нормалізувати вагу. За день до втручання припиняють вживання їжі та роблять очисну клізму.
Види і методи резекції
Існує багато різних технік проведення операції.
Провівши повне обстеження пацієнта і з’ясувавши локалізацію проблемної ділянки в органі, лікар визначається з методикою проведення операції. Ендоскопічне втручання найменш травматичне і швидке. З огляду на розмір патології та її локалізацію (в дистальній, проксимальній або серединній частині), проводять такі види резекції:
- часткова;
- велика;
- субтотальна;
- тотальна.
Формують анастомоз, використовуючи дві методики. Перша – резекція шлунка за Більрот 1. Вона передбачає з’єднання частини шлунка, що залишилася, з отвором дванадцятипалої кишки. Резекція шлунка за Більрот 2, за якої з’єднання відбувається з порожньою кишкою, застосовується частіше. Можливі використання цих методів у модифікації. Наприклад, операція за Гофмейстером Фінстерером передбачає формування штучного антрального клапана, а резекція шлунка за Бальфуром – створення міжкишкового соустя.
У разі ожиріння видаляють більшу частину органа, але зберігаються всі його сфінктери і клапани. Цей вид операції називається рукавна або поздовжня резекція шлунка (інші назви «злив» або вертикальна).
Техніка виконання порожнинної операції
Схему проведення операції визначають індивідуально залежно від поставленого діагнозу.
Обстеживши пацієнта, лікар визначає метод резекції. Безпосередньо перед хірургічним втручанням, проводять очищення органів ШКТ. Резекцію шлунка проводять під загальною анестезією, але якщо є протипоказання до неї, то використовують міорелаксанти для локального блокування м’язів і нервових закінчень.
Лапаротомічна операція починається з верхньосерединного розсічення абдомінальної стінки. Спочатку відокремлюють великий і малий сальники від ободової кишки, великої кривизни і печінки. Перев’язують праву і ліву шлункові артерії та визначають рівень резекції органу. Подальша схема дій залежить від того проксимальна, дистальна, рукавна або субтотальна резекція шлунка потрібна.
Безпосереднє висічення органу і формування анастомозу проводять за допомогою жома Пайра. Ним обмежують місце резекції з двох боків, після чого електрокаутером розрізають стінку шлунка і «запаюють» судини. Таку ж процедуру проводять і з 12-палої кишкою. Накладають шви та формують анастомоз. У разі неоперабельного раку хід операції змінюється, накладають обхідний анастомоз, а черевну порожнину зашивають.
Лапароскопічний метод втручання
Така техніка дасть змогу уникнути великих розрізів.
Лапароскопічна клиновидна операція проводиться ендоскопічним інструментарієм через 5 отворів у черевній стінці. Видалення онкологічного вогнища в слизовій шлунка можна провести за допомогою нових технологій, які успішно впроваджено в практику не тільки за кордоном, а й у вітчизняних клініках. Ендоскопічна резекція слизової та ендоскопічна дисекція підслизової оболонки дають змогу видаляти поліпи й онкологічні новоутворення, проводити рукавну операцію (злив), використовуючи такі варіанти, як:
- петльова біопсія;
- аспірація слизової;
- трансгастральна резекція;
- методика з використанням дво- або трьохканального ендоскопа.
Ендоскопічна операція має низку переваг. Усунення проблеми слизової оболонки без порушення фізіологічної будови шлунка попереджає багато можливих наслідків, а пацієнт відновлюється швидше.
Ускладнення після оперативного втручання
Можлива поява запального процесу.
Постгастрорезекційні ускладнення можуть виникнути відразу після операції або через деякий час. Ранні з них, наприклад, кровотечі або інфікування рани, провокує запалення, перитоніт, шок. Часто підвищується температура, падає АТ, унаслідок чого настає кома. Життя пацієнта після гастректомії змінюється, виникають проблеми з травленням. Розглянемо деякі наслідки резекції шлунка докладніше.
Біль у животі, порушення перистальтики та мимовільна відрижка виникають після прийому невеликої кількості їжі. Надлишок солі в раціоні спричиняє у пацієнта пронос, а надмірно жирна їжа – стеаторею і швидку втрату ваги. Шлунковий сік, що проявляє бактерицидні властивості, секретується в недостатній кількості, що потенціює ріст бактерій і такі ускладнення після резекції шлунка, як:
- інтоксикація;
- руйнування ворсинчастого епітелію кишківника і порушення його всмоктувальної функції;
- панкреатит або недостатність підшлункової залози;
- рефлюкс жовчі, внаслідок чого виникає печія і блювота;
- кишкова непрохідність.
Якщо присутні 2 і більше симптомів, говорять про пострезекційні синдроми. Серед них часто діагностують такі, як:
- анастомозит;
- виразкове утворення;
- постваготомічна діарея;
- демпінг-синдром;
- синдром привідної петлі;
- недокрів’я;
- синдром малого шлунка (після тотальної або субтотальної резекції).
Синдром привідної петлі
Після прийому їжі больові відчуття різко посилюються.
Ускладнення, що виникає після операції за Б2 способом. Загин у місці з’єднання ускладнює відтік кишкових соків і їжі, які накопичуються тут. Це провокує наростаючий біль, нудоту і блювоту. Медикаментозні засоби при цьому стані не ефективні. Пацієнту рекомендують харчуватися маленькими порціями. Якщо це не дає результату, то потрібно зробити повторну операцію і новий анастомоз.
Анастомозит
Найчастіша органічна зміна після операції на шлунку. Застійні явища і порушення трофіки слизової оболонки призводять до стійкого больового синдрому після їжі, виникають розлади травлення і всмоктування, які супроводжують здуття, нудота, слабкість… Тривалий подразнювальний вплив закінчується хронізацією процесу, розвитком ерозії або виразки. Такі типи ускладнень вимагають повторного оперативного втручання.
Демпінг-синдром
Видалення пілоруса порушує евакуаторну роботу шлунка. Рання його форма характеризується появою протягом години після їжі спазмів, проносу, прискореного серцебиття та гіпотонії. Пізній демпінг-синдром виникає через 2-3 години, і викликаний надмірним надходженням у кров інсуліну. Падіння при цьому рівня глюкози супроводжується тахікардією, слабкістю і помутнінням свідомості.
Реабілітація
Перший час рекомендовано їжу подрібнювати.
Використання знеболювальних засобів, нормалізація кровообігу і метаболізму, а також якісний догляд і профілактика ускладнень – все це прискорить відновлення пацієнта. Успіх реабілітації залежить від психоемоційного благополуччя, дієти, фізичної форми. Післяопераційний період вимагає спокою. Фізичні навантаження мають бути мінімальними, а рухи нерізкими, згодом можуть бути рекомендовані заняття ЛФК і піші нетривалі прогулянки.
Повна реабілітація пацієнта триває 6-8 місяців, протягом яких обов’язковим є носіння бандажа, приймання ензимів і регулярний, кілька разів на рік, огляд лікаря.
Особливості дієти
При видаленому шлунку потрібно дотримуватися особливого режиму і раціону. Спочатку їжа вливається хворому через зонд. Якщо застійних явищ не спостерігається, то поступово вводять напіврідку відварну їжу: бульйони, каші, супи. Частота прийому – 4-6 разів на день. Категорично заборонені копченості, соління, маринади, спеції та інші продукти, що стимулюють шлункову секрецію.
Післяопераційний прогноз
Успішна операція та реабілітація дає хороші шанси для повного одужання. Якщо пацієнт не переходитиме межі дозволеного, вестиме правильний спосіб життя і прислухатиметься до думки лікаря і дієтолога, то зможе жити повноцінним життям. Якщо операцію проводили для усунення онкологічного захворювання, то у 80% випадків рецидиву не трапляється.