Термін «ледачий шлунок» – сукупність порушень функціонування органів травної системи. Захворювання зустрічається у 60% населення планети. Така поширеність пов’язана з впливом негативних чинників, що впливають ззовні. Патологія супроводжується яскраво вираженим симптомокомплексом і вимагає комплексного підходу в терапії.
Загальні відомості про недугу
Синдром ледачого шлунка – нетрадиційна назва порушень шлунка, які пов’язані з перетравленням їжі. Медична назва патології – функціональна диспепсія. Складність у діагностиці та терапії полягає в нормальних показниках аналізів крові та сечі. Але пацієнт скаржиться на поступове посилення симптомів: нудота, важкість у шлунку, дискомфорт. Суть у тому, що при нормальному функціонуванні орган розщеплює продукти завдяки виділенню ферментів, а при порушеннях перетравлення не відбувається і в кишечник потрапляє необроблена їжа.
Недугу класифікують за низкою характеристик:
- Форми перебігу:
- органічна – первинне ускладнення захворювань органів травної системи;
- функціональна – не супроводжується патологічними змінами структури органу.
- Ускладнені форми:
- бродильна – посилене газоутворення через реакцію їжі на ферментативний сік;
- гнильна – кількість білка значно перевищує норму, що притупляє голод;
- виразкова – відчуття відкритої рани в органі;
- панкреатична – окрім порушень випорожнень, також спостерігається психологічна нестабільність пацієнта.
Відхилення може спостерігатися навіть у немовляти.
Хто в групі ризику
Людина, раціон якої погано збалансований, більше ризикує отримати таке захворювання.
Перш ніж лікувати патологію, необхідно розуміти, які провокувальні чинники впливають на її розвиток і прогресування. Хвороба зустрічається однаково часто і в чоловіків, і в жінок, і в дітей. Зазвичай до захворювання схильні люди, які стикаються з такими обставинами, такими як:
- нервозність і часті стресові стани;
- інфекційне зараження;
- незбалансоване харчування;
- пасивний спосіб життя;
- неправильний режим приймання медикаментозних препаратів;
- проблеми з гладкою мускулатурою кишечника;
- підвищене вироблення соляної кислоти;
- зміни, пов’язані з віком;
- супутні патології ШКТ.
Симптоми патології
Ледачий шлунок проявляється відразу після того, як людина поїла або через короткий проміжок часу. Симптоматика відчувається у вигляді нападу і триває нетривалий час. Основні ознаки синдрому ледачого шлунка такі:
Діти за такої патології стають примхливими .
- нудота і позиви до блювоти;
- відчуття переїдання, навіть якщо порція маленька;
- відчуття тяжкості в шлунку;
- неприємні відчуття в сонячному сплетінні;
- метеоризм і звуки роботи шлунка;
- почастішання дефекації;
- діарея;
- швидка стомлюваність (якщо відхилення у дитини – вона млява, примхлива);
- печія;
- відрижка.
Лікування синдрому
Симптоми ледачого шлунка часто збігаються з тимчасовими розладами, спровокованими раптовою стресовою ситуацією, прийомом медикаментів або збоєм у режимі харчування. У такому разі усунути патологію можна самостійно. Але якщо симптоматика проявляється тривалий час, необхідно звернутися до гастроентеролога, щоб він призначив адекватну терапію. Налагодити роботу ШКТ можна за допомогою таких методів:
- прийом лікарських засобів;
- використання народних методик;
- фізіотерапевтичний вплив;
- дотримання спеціального раціону.
Якщо під час діагностичних заходів у хворого виявляють додаткові патології, наприклад, зараження бактеріями або запальний процес, проводиться комплексний терапевтичний вплив.
Медикаментозні препарати
До курсу терапії можуть бути включені антисекреторні препарати.
Змусити працювати шлунок за допомогою лікарських засобів можна тільки після проведення всіх діагностичних заходів. Зазвичай для терапії застосовують кілька груп медикаментів одночасно:
- антисекреторні засоби;
- антациди;
- ліки, що стабілізують його рухову функцію;
- знеболювальні;
- ті, що прискорюють перетравлення їжі;
- вітаміни.
Терапія народними засобами
Позбутися синдрому ледачого шлунка можна також нетрадиційними методиками. Здебільшого вони базуються на вживанні рослинних компонентів, що поліпшують травлення. Лікування народними засобами можна проводити такими засобами:
- Сухофрукти – активізують роботу шлунково-кишкового тракту. Зазвичай засіб готують із насінням, горіхами та медом.
- Насіння льону – прискорює перетравлення їжі. Насіння їдять уранці натщесерце (1 ст. л.).л) і запивають водою. Відомий також інший рецепт:
- На ніч залити 20 г насіння склянкою окропу.
- Вранці додати родзинки, натерту морквину і мед.
- Пити через кожні 12 годин на голодний шлунок.
- Трав’яні збори – ромашка, шавлія, м’ята і звіробій купірують біль і покращують засвоєння їжі. Готувати цілющі рослини можна по-різному: як відвар, настій або чай.
Дієта може допомогти?
У такій ситуації приготування їжі на пару – оптимальний варіант для хворого.
Якщо шлунок працює неправильно, перше що необхідно робити – переглядати раціон. Навіть на початкових стадіях розвитку функціональної диспепсії. Вживати можна всі продути, але деякі страви, що передбачають процес смаження і велику кількість спецій, необхідно виключити. Вживання добової кількості калорій краще розділити на маленькі порції та приймати їх з інтервалом у 3-4 години. Дієта передбачає останній прийом їжі за 2-3 години до сну. При синдромі вибір методів готування обмежений паровим способом, варінням і запіканням.
Фізіотерапія
За хвороб шлунково-кишкового тракту часто спостерігаються різні порушення з боку секреторних та імунозахисних систем. Для їхньої нормалізації застосовують різні процедури, що стимулюють вироблення секреторних речовин і коригують вегетосистему. Фізіотерапія розслабляє і заспокоює, що дає змогу зняти хворобливі відчуття, а лікування мінеральними водами покращує роботу шлунка і кишечника.
Профілактичні заходи
Щоб запобігти появі синдрому, не потрібно робити особливих дій. Досить збалансовано харчуватися, відмовитися від шкідливих звичок, вести активний спосіб життя і пити достатньо рідини. Важливим також є своєчасність терапії захворювань шлунково-кишкового тракту і прийом ліків, запропонованих лікарем. Важливо – не намагатися займатися самолікуванням.