Порушення регуляції перистальтики дванадцятипалої кишки призводять до закидання жовчі та травних ферментів у шлунок. Гастродуоденальний рефлюкс супроводжує деякі захворювання органів ШКТ, хоча може бути й самостійною функціональною патологією. Комплекс терапії включає лікування препаратами, дотримання дієти й оздоровлення способу життя. Доповнити лікування можна природними засобами від рефлюксу і процедурами фізіотерапії. Лапароскопічна операція допоможе за тяжкого перебігу ДГР і загрози ускладнень.
Причини патологічного кишкового рефлюксу
Зворотна евакуація вмісту дванадцятипалої кишки до шлунка трапляється при підвищенні тиску в кишковій порожнині та зниженні скоротливої активності м’язового замикача на кордоні з пілоричним відділом шлунка. Причиною цих процесів є дисбаланс у нервовій і гуморальній регуляції перистальтики ШКТ. Змішаний рефлюкс подразнює стінки шлунка. Епізоди тонкокишкового викиду періодично виникають і у здорових людей, але не супроводжуються неприємними відчуттями. Патологія у дітей проявляється на тлі вроджених аномалій тонкої кишки або глистових інвазій. Причини, що спричиняють гастральний рефлюкс у дорослих:
- підвищена моторика дванадцятипалої кишки;
- запальні та виразкові патології органів ШКТ;
- проведені операції в абдомінальній зоні;
- вагітність;
- діафрагмальна грижа;
- приймання ліків, що провокують гіпотонус м’язів ШКТ;
- хронічні стреси;
- надмірна вага;
- часте вживання алкоголю;
- куріння;
- нерегулярне харчування з великою кількістю нездорової їжі.
Симптоми та ступені патології
Неприємні відчуття в животі після трапези можуть спостерігатися в людини за першого ступеня хвороби.
Дуоденальний рефлюкс рідко є самостійним захворюванням, частіше він супроводжує такі недуги, як гастрит, дуоденіт, патології підшлункової залози, печінки. Інтенсивність симптоматики залежить від величини ділянки ураження шлункових тканин жовчним рефлюктатом. Дуодено-гастральний рефлюкс 1 ступеня поверхневий, проявляється дискомфортом у животі після їжі, періодичними інтенсивними больовими відчуттями в надчеревній зоні. Закидання жовчі в центральні відділи шлунка свідчить про наявність 2 ступеня патології, а при досягненні сфінктера стравоходу – 3-го. Симптоми, що супроводжують шлунковий рефлюкс:
- відрижка, іноді з кислим смаком;
- печія;
- метеоризм;
- гіркоту в роті, особливо вранці;
- поганий апетит;
- схуднення;
- нудота;
- блювота з жовтувато-зеленим відтінком;
- збої випорожнення;
- поганий запах із рота;
- заїди в куточках губ;
- ламкість нігтів і сухе волосся;
- наліт на язиці жовтого кольору.
Діагностичні процедури
Якщо дискомфорт у животі з’являється часто, то йому потрібно відвідати гастроентеролога.
У разі появи тяжкості в животі та частих нападів печії потрібно звернутися до гастроентеролога. Лікар дізнається необхідну інформацію, запитавши пацієнта про інтенсивність, періодичність появи симптомів рефлюксу, зв’язок їх із прийомами їжі, фізичними навантаженнями. Після збору анамнезу проводиться огляд і пальпація живота. Щоб підтвердити або спростувати діагноз ДГР, призначається комплексне обстеження, яке включає:
- Лабораторні аналізи крові, калу, сечі.
- ФГДС дасть змогу оцінити ступінь ураження слизового покриву шлунка, вчасно виявити виразки та ерозії. Про наявність ДГР шлунка свідчить застійна еритематозна гастропатія.
- Рентген із контрастом виявляє дуоденогастроезофагеальний рефлюкс за запущеної патології, грижі діафрагми.
- Електрогастроентерографія вимірює скоротливість ШКТ.
- PH-метрія протягом доби визначить наскільки виражений жовчний рефлюкс, частоту його епізодів.
Якщо виявлений під час планових досліджень дуоденальний викид вмісту не позначається на стані стінок шлунка та не спричиняє незручностей пацієнту, то рефлюкс не розглядається як патологічний.
Як проходить лікування ДРГ
Коли діагноз підтверджено, лікар призначає необхідний курс терапії.
Після постановки діагнозу і визначення ступеня патології лікар підбирає методи терапевтичного впливу. Що раніше розпочато лікування, то вища ймовірність повністю позбутися неприємних проявів рефлюксу. Лікувати помірну недугу можна амбулаторно, але тільки за відсутності ускладнень. Комплексна терапія складається з медикаментів, фізіотерапевтичних процедур, виконання рекомендацій лікаря щодо корекції способу життя. Дуже багато в лікувальному комплексі значить дієта. Виражений рефлюкс усуває хірургічна корекція дефектів сфінктера з використанням лапароскопа, через мінімальний прокол на шкірі.
Препарати для усунення дуоденального рефлюксу
Лікування недуги медикаментами спрямоване на ліквідацію запалення на слизовому шарі шлунка, нормалізацію моторної активності тонкої кишки, усунення симптомів і профілактику ускладнень. Для цих цілей лікар призначає курс із кількох препаратів тривалістю не менше місяця. Щоб попередити загострення хронічного рефлюксу, 1-2 рази на рік потрібно пити комплекс лікувальних засобів. Список ефективних ліків у разі закидання жовчі в шлунок:
- Антациди усувають гастроезофагеальний рефлюкс, нейтралізуючи надлишок кислоти:
- «Альмагель»;
- «Гевіскон».
- Прокінетики регулюють перистальтику:
- «Мотилак»;
- «Тримедат».
- Антисекреторні зменшують продукцію кислоти шлунком:
- «Ранітидин»;
- «Омез».
- Нейтралізатори негативної дії на слизову оболонку жовчних кислот:
- «Урсофальк».
- Гомеопатичні засоби:
- «Гастритол».
Необхідна дієта
За такої патології хворим не можна пити каву.
Лікування дуоденогастрального рефлюксу неможливе без спеціального раціону харчування, що містить щадні термічно страви, приготовані на пару, запечені, варені або тушковані. Забороняються продукти, що послаблюють сфінктер шлунка, – кава, солодка газована вода, кислі соки з цитрусових, шоколад, свіжий хліб, томати, цибуля та часник, бобові… Їсти потрібно невеликими порціями 4-5 разів на день. Уникати слід смаженої, гострої, жирної та кислої їжі. Дієта за рефлюксу дозволяє їсти протерті супи, нежирну рибу і м’ясо, сир і страви з нього, молоко, яйця некруто і омлети, каші, некислі фрукти та овочі в обробленому вигляді… Пити можна неміцний чай або какао з додаванням молока, солодкі соки, відвар шипшини. Мінеральні води рекомендується пити тільки в період ремісії дуоденального рефлюксу.
У разі ДГР у занедбаному вигляді існує небезпека таких ускладнень, як рефлюксний гастрит, поява виразок, що кровоточать, і ерозій, ракове переродження стравохідних клітин.
Терапія народними засобами
Нетрадиційна медицина також пропонує методи допомоги за дуодено-гастрального рефлюксу, якими можна доповнити консервативне лікування. Впоратися з печією народними засобами можна, застосовуючи сік алое або кореня селери, настій із ромашки та звіробою. Обволікаючий і захисний ефект для шлунка мають лляна олія, відвар із насіння льону, коріння алтеї, мальви, настоянка кори в’яза червоного… Налагодити перистальтику допоможе розжовування листя рути після їжі. Усунути позиви до жовчної блювоти можна, випиваючи невеликими дозами настої з рутки або лісового проскурняка. Мед при рефлюксі рекомендується розчиняти у воді та пити ввечері.
Прогноз і профілактика
Повністю і безслідно вилікувати хворобу можливо на початковій стадії, за умови грамотно підібраної терапії. Хронічний рефлюкс супроводжується незворотними перебудовами слизового шару шлункових стінок. Лікування такої патології довічне, з корекцією способу життя і харчування. У разі появи ускладнень прогноз несприятливий. Попередити гастродуоденіт рефлюкс можливо, дотримуючись заходів профілактики. Слід налагодити режим харчування і збагатити раціон корисною їжею, забезпечувати собі регулярні фізичні навантаження, намагатися спокійніше реагувати на стресові ситуації. Людям, схильним до рефлюксних патологій, потрібно стежити за тим, щоб не набирати зайвої ваги. Необхідно також відмовитися від куріння та зловживання алкоголем і вчасно лікувати хвороби травного тракту.