Льнянка звичайна – лікарська трава, яка застосовується переважно в альтернативній медицині. У неї простий стебло і жовті квіти своєрідної форми, через яку її ще називають левиним зевом і собачками. Парадокс: хоча ця рослина отруйна, воно відоме своїм Протиотрутним дією. Детальніше про корисні властивості і протипоказання льнянкі – в цій статті.
Користь лев’ячого зіва
Льнянка – рослина з цікавими квітками, які надають їй привабливого зовнішнього вигляду. Її гібридними сортами навіть прикрашають сади. У терапевтичних цілях застосовують тільки льнянку звичайну, оскільки сік цієї трави багатий корисними речовинами. У його складі містяться:
- органічні кислоти (в найбільших концентраціях – яблучна, аскорбінова, фолієва, лимонна);
- дубильні речовини;
- флавоноїдної глікозиди;
- пектини;
- алкалоїди (пеганін);
- каротин;
- холін;
- жирні олії;
- фітостерини.
Настільки багатим складом і обумовлені лікарські властивості льнянки звичайної. Вона надає протизапальний, знеболюючий, сечогінний і жовчогінний ефекти. Також рослина має загальнозміцнюючу дію. Використовується як протиглисний, легке проносне, відхаркувальний засіб.
За рахунок вмісту алкалоїду пеганін льнянка сприяє зниженню артеріального тиску і нормалізує пульс при серцево-судинних захворюваннях. Також рослина допомагає підвищити тонус матки, налагодити роботу шлунково-кишкового тракту і усунути проблеми з обміном речовиною.
Через вміст алкалоїдів льнянка визнається отруйною рослиною, але знахарі знають, як виготовити з неї протиотруту. При правильному використанні цілющої трави проявляються її детоксикаційні властивості, що дозволяють очищати організм від отруйних речовин.
В якому вигляді може використовуватися?
Лікарі не практикують застосування в медицині льнянки звичайної, але рослина широко використовується в народному лікуванні різних недуг. Найчастіше цілюща трава використовується в фітотерапії як послаблюючий, сечогінний і жовчогінний засіб.
Заготовляють льнянку влітку в період цвітіння: її збирають, сушать на відкритому повітрі або в спеціальних сушарках. Тільки приміщення доводиться часто провітрювати, тому що у трави різкий і неприємний запах. З висушеної сировини виготовляють різні зілля для зовнішнього і внутрішнього застосування. Популярні мазі, настої і відвари, які не тільки п’ють, але також використовують для приготування лікувальних ванн і примочок.
Область застосування і корисні для здоров’я рецепти
Ще раз хочемо уточнити – лікарі не практикують лікування цією рослиною, але застосування в народній медицині льнянки звичайної досить широке. Його використовують для:
- лікування хвороб шлунково-кишкового тракту (включаючи виразкову хворобу, гастрит);
- зміцнення імунітету;
- посилення виділення сечі і жовчі при хворобах нирок і печінки;
- зменшення запальних процесів;
- пом’якшення припухлості (твердих інфільтратів при запаленнях);
- послаблення при запорах;
- знеболювання;
- поліпшення відходження мокроти при кашлі;
- видалення газів з кишечника при метеоризмі;
- очищення організму при глистової інвазії;
- детоксикації при отруєннях.
Трав’яні настої використовують також для лікування жовтяниці і водянки. Льнянку іноді застосовують і в офіційній медицині для послаблення, посилення відтоку жовчі, а також в якості діуретика. Іноді її використовують для усунення симптомів геморою і хвороб шкіри.
Професор Д. М. Російський досліджував, як впливає на пацієнтів рідкий екстракт на спирту. Результати показали, що засіб покращує стан при кишкової атонії, метеоризмі, тривалих запорах. Лікарі НДР використовували трав’яні настої для лікування жовтяниці, запалень сечового міхура, геморою, синдрому «ледачого» кишечника. У малих дозах льнянку використовують для усунення головного болю і блювоти (симптомокомплексу Меньєра), діареї і проблем із сечовипусканням. Оскільки льнянка містить алкалоїди і прирівнюється до отруйних рослин, приймати її всередину слід з обережністю. Категорично не можна перевищувати рекомендовані дози – це може викликати отруєння.
Обмивання, ванночки і компреси з настоєм льнянки застосовують для лікування фурункулів, виразок, різних хвороб і запалень шкіри. Мазь на основі рослини використовують при геморої. Примочки застосовують при дерматитах, прищах, діатезі, грибкових ураженнях шкіри.
В альтернативній медицині льнянку також використовують для поліпшення потенції у чоловіків і нормалізації менструального циклу у жінок. Ця рослина ще застосовують для лікування і профілактики випадіння волосся.
Для лікування очних хвороб
Взяти по 20 г льнянки, бузини і волошки. Заварити суміш в термосі 400 мл окропу. Наполягати 8 ч., Коли охолоне, процідити. Промивати настоєм очі або робити примочки по 5 разів на день до одужання.
Для підвищення тиску при гіпотонії
Змішати по 1 ч. Л. льнянкі, безсмертника і кукурудзяних рилець – в такій комбінації трави підсилюють терапевтичну дію один одного. Заварити суміш в 2 склянках окропу, залишити на 2-3 год, потім віджати. Пити по 1 ст. л. перед сніданком, обідом і вечерею.
Для полоскання горла
1 ст. л. висушеної льнянкі залити 400 мл окропу, залишити в ємності з кришкою на 2 ч. Потім процідити, а отриманим засобом полоскати горло і рот при запаленнях і кашлі.
Для лікування хвороб печінки і сечовивідної системи
Змішати рівні частини льнянкі, безсмертника і кукурудзяних рилець. 1,5 ч. Л. суміші залити склянкою окропу, почекати 1 ч. Потім остудити, процідити і пити по 1 ст. л перед сніданком, обідом і вечерею. Курс лікування – 2 тижні.
Примочки при гнійних ранах і виразках
6 ст. л. льнянкі залити склянкою крутого окропу, через 2 год. процідити. Засіб можна застосовувати для виготовлення примочок або промивання уражених місць до остаточного загоєння.
Протипоказання
Перед застосуванням льнянкі слід ознайомитися з протипоказаннями. Не можна використовувати її при таких захворюваннях і станах:
- вагітність (трава може створити загрозу викидня або передчасних пологів);
- грудне годування;
- дитячий вік до 3 років;
- гіпертонія у важкій формі;
- тяжкі серцево-судинні захворювання;
- алергічна реакція на рослину.
Льнянку можна придбати в аптеці або заготовити її самостійно, зрізавши надземні частини трави і висушивши їх. Зберігати рослину слід в закритій банці не довше ніж 1 року. Виготовлені з неї відвари, настої, мазі показують ефективність при хворобах серця і судин, шлунка, нирок і печінки, шкіри. Все ж використовувати їх потрібно в якості доповнення до лікування, призначеного лікарем, а не замість нього.