Таке явище, як аспірація шлункового вмісту в дихальні шляхи, частіше виникає внаслідок введення в організм анестезії, що більш ніж у половині випадків закінчується летальним результатом. Спровокувати патологічний стан здатні захворювання органів травлення та глотки. Аспірація належить до дуже небезпечних явищ, тому вимагає негайного лікарського втручання.
Чому виникає
Основні причини, через які відбувається вдихання вмісту шлунка, прийнято ділити на 3 групи. До першої належать недуги, які провокують збільшення об’ємів шлунка, а також внутрішнього тиску органа (обструкція воротаря). Нерідко провокуючим фактором слугує скупчення рідини в черевній порожнині, що досягає позначки в 25 л. Подібний стан спостерігається за цирозу печінки та онкології органів травлення.
Друга група представляє патології, які призводять до закидання їжі або блювотних мас у глотку. До них можна віднести грижові утворення, що вражають стравохідний отвір діафрагми. А також провокуючим фактором стає діагностика органів шлунково-кишкового тракту за допомогою гастроскопа. До останньої групи належать порушення функціональності глотки, що спостерігається за загальної анестезії або несвідомого стану (кома), за яких закидання вмісту шлунка до трахеї відбувається безперешкодно.
Майже в половини хворих із діагнозом аспірація настає летальний результат.
Симптоматика
Прискорене серцебиття належить до основних ознак патологічного стану.
Клінічна картина аспірації може бути різноманітною, залежно від першопричини виникнення та кількості закидання вмісту. До основних симптомів патологічного стану належать:
- блювотні позиви;
- домішки жовчі в трахеальному ексудаті;
- асфіксія (судомні дихальні рухи);
- хрипи під час видиху;
- набряклість дихальних шляхів;
- прискорене серцебиття;
- кисневе голодування;
- видихання кисню замість вуглекислого газу;
- в’язкість слинних виділень;
- лихоманка.
Аспірація стає причиною розвитку легеневої інфекції, що відмічається через кілька днів після нападу. При цьому загальне самопочуття хворого помітно погіршується. Відзначається стрімке підвищення температури тіла, кашель, утруднене дихання, хрипи та свист під час дихання, слабкість і запаморочення, що вказує на загальну інтоксикацію організму. У багатьох хворих розвивається значуще підвищення рівня лейкоцитів у крові.
Діагностика
Аналіз мокротиння проводять для визначення наявності інфекції в органах дихання.
Нерідко діагноз аспірація ставиться шляхом виключення або ж коли медичний персонал спостерігає основні ознаки такого стану. У половині випадків рентгенографія, як метод дослідження, не є інформативним. Для визначення наявності інфекції або патогенних мікроорганізмів в органах дихання проводять бак посів або аналіз ексудату (мокротиння), що виділяється. В обов’язковому порядку береться проба для виявлення патологічної мікрофлори в шлунку та рівня кислотності соку. За необхідності проводиться огляд і оцінка стану слизового шару трахеї, бронхів і трахеального дерева – бронхоскопія. В обов’язковому порядку береться аналіз крові, що встановлює наявність запального процесу і рівень лейкоцитів.
Способи лікування
Під час догляду за пацієнтом, який перебуває в зоні ризику виникнення аспірації, його потрібно розмістити в положенні лежачи на боці з трохи опущеною головою. У період годування хворого важливо піднімати. Якщо людина перебуває в несвідомому стані, виникає необхідність введення ендотрахеальної трубки. Якщо аспірація виникає під час інтубації, проводиться відсмоктування блювотних мас до початку вентиляційних заходів. У разі вдихання частинок твердої консистенції проводять бронхоскопію.
За підвищеного рівня кислотності шлункового соку, викид якого відбувається в дихальні шляхи, може призвести до подразнення та набряклості слизової, що ускладнює дихальний процес. У такому разі проводять корекцію введення рідини та призначають медикаментозну терапію. Застосовують такі препарати:
Еуфілін використовується в медикаментозній терапії.
- «Еуфілін»;
- «Орципреналін».
Щоб мінімізувати негативний вплив шлункового соку і знизити вираженість негативної симптоматики застосовують глюкокортикоїди. З профілактичною метою призначають такі препарати, як «Ранітидин» і «Циметидин», що запобігають виразковим утворенням. У разі поширення легеневої інфекції застосовується антибактеріальна терапія. Антибіотик підбирається згідно з результатами аналізів, що визначають збудник. Профілактичне застосування такого роду засобів, відзначається при викиді калових мас під час аспірації.