Травну функцію шлунка визначає шлунковий сік, у виробленні якого беруть участь його клітини. Складний склад забезпечує частковий розпад поживних речовин. Порушення секреторної функції залоз призводить до зміни хімскладу та кількості продукованого соку, що спричиняє розвиток захворювань.
Що таке шлунковий секрет
Залозистий апарат шлунка за добу виділяє 2-2,5 літра шлункового соку, який має кислу реакцію і являє собою тягучу, без кольору і запаху рідину. Шлунковий і кишковий сік виробляється навіть під час сну. У зв’язку з цим фізіологія травної активності шлунка різна залежно від фази секреції. У голодному шлунку відбувається відділення слизу з бікарбонатними сполуками та пілоричним секретом.
Основні функції рідини
Рідина виконує одну з головних функцій у процесі травлення.
Основні властивості шлункового соку забезпечують такі процеси:
- набухання та денатурація білків їжі;
- активізація пепсину;
- антибактеріальний захист;
- стимуляція секреції підшлунковою залозою;
- регуляція моторної функції шлунка;
- розщеплення емульгованих жирів;
- фактор Касла забезпечує еритропоез.
Склад шлункового секрету
Шлунковий сік на 99% складається з води, решта – органічні та неорганічні речовини (соляна кислота, хлориди, бікарбонати, сульфати, сполуки натрію, кальцію, магнію та інші). Органічну групу речовин утворюють протеолітичні (пепсин, гастриксин, хімозин) і не протеолітичні ферменти, лізоцим, слиз, гастромукопротеїд, фактор Касла, амінокислоти, сечовина, сечова кислота.
Властивості ліпази та пепсину
Пепсини є найбільш дієвими ферментами, які містить шлунковий секрет.
Якість шлункового соку залежить від ферментів у його складі.
Головні клітини фундальних залоз синтезують пепсиноген, який завдяки соляній кислоті переходить із неактивної форми в активну з утворенням пепсину. Він проявляє активність за рН 1,5-2,0. Розрізняють кілька його підтипів: А, В (желатиназа), С (гастриксин). Вони можуть частково розчинити білок, гемоглобін і желатин. Ліпаза має недостатню розщеплювальну дію, оскільки для її роботи необхідне нейтральне або слабко кисле значення рН. У кислому середовищі шлунка ліпаза розчиняє емульговані жири на жирні кислоти та гліцерин. Найхарактерніша його активність у травному процесі новонароджених немовлят.
Соляна кислота
Характеристика шлункового соку починається з хлористоводневої кислоти, яка міститься в ньому й утворюється парієтальними клітинами. Кисле середовище сприяє знищенню бактерій, стимулює утворення травних гормонів, панкреатичного соку. Його концентрація в шлунку стабільна і становить 160 ммоль/л, проте з віком вона знижується. Це основний елемент, який активізує ферменти шлункового соку. Відхилення у вмісті соляної кислоти в більший або менший бік спричиняють розвиток захворювань, порушення травлення та моторики шлунка.
Слиз в органі травлення
За відсутності слизового бар’єру стінки шлунка пошкоджуються.
Агресивна кислота, яку виробляє шлунок, могла б перетравити його стінку, якби та не мала захисту. Таким захисним фактором для неї є слиз, що міститься в органі. З’єднуючись із бікарбонатами, речовина утворює в’язку гелеподібну субстанцію, що захищає стінки від впливу соляної кислоти, медикаментозного подразнення, дії термічних, хімічних і механічних ушкоджувальних чинників. Фактор Касла входить до складу слизу. Він зв’язується з вітаміном В12, захищає його від руйнування і сприяє подальшому всмоктуванню в кишечнику.
Завдяки слизу регулюється рівень кислотності, а соляна кислота не пошкоджує стінки органу.
Інші компоненти соку
Шлунковий сік має складний хімічний і мінеральний склад. Тут містяться хлориди, фосфати, сульфати, гідрокарбонати, аміак. З мінеральних речовин присутній натрій, кальцій і сірка. Високоактивна речовина – хімозин, сприяє розщепленню казеїну, а уреаза – карбаміду. Ліпаза слини може міститися і в шлунковому секреті, виконуючи бактерицидну функцію. Жодних додаткових компонентів шлунковий сік не повинен містити. Таблиця наводить основні компоненти соку.
| Показник | Норма |
| Загальна кислотність | 1,62 |
| Пепсин | До 21 мг/л |
| Слиз | Незначно |
| Кількість | 2-3 л |
| Колір | Відсутній |
| Запах | Кислуватий |
Діагностика шлункового секрету
Під час процедури проводять забір шлункового вмісту для подальших досліджень.
Визначити компоненти шлункового соку, його кількість у різних фазах секреції та кислотність можна, використовуючи зондові та беззондові методи визначення. Останні з них – малоінформативні. Їх успішно замінює фракційне зондування та рН-метрія. За першого з них лікар вводить пацієнтові в порожнину шлунка зонд, який виглядає, як тонка гумова трубка з металевим наконечником. Через 15 хвилин, починає збір соку базальної шлункової секреції, який виділяється без присутності в ньому їжі. Таких порцій збирають 4 через рівні проміжки часу. Другий етап дослідження полягає в стимуляції секреції м’ясним бульйоном або капустяним соком. Можливо замінити їжу на ін’єкційне введення гістаміну, що провокує рефлекторне відділення секрету. Це друга фаза секреції в людини, під час неї шлунок може виробити до 120 мл соку. Протягом години лікар робить забір 4 порцій.
Внутрішньошлункова рн-метрія являє собою визначення рівня кислотності шлункового соку в різних точках. Це – не заміна фракційного зондування, а додатковий метод. Зонд із датчиками вводиться в орган через рот. За допомогою методу можливе добове вимірювання показників у різних фазах секреції вдень і вночі. У цьому разі введення проводять через носоглотку, що не заважає пацієнтові приймати їжу. При цьому пацієнт веде докладні записи своїх дій і відчуттів протягом дня. Якщо неприємні відчуття виникають ночами, то це теж фіксується.
Порушення в шлунковому секреті: причини
Секреторна функція шлунка безпосередньо залежить від якості вживаної їжі.
Хімічний склад шлункового соку, а також його кількість і рівень рН можуть змінюватися в разі патологічних станів шлунка, підшлункової залози, інфекційних або інтоксикаційних процесів в організмі. Схема вироблення секрету і його якість залежить від прийому їжі або ліків. Рефлекторна дуга секреції шлункового соку може бути порушена на одному з етапів, що також слід враховувати під час діагностики захворювань шлунка. Найчастіше патологічні зміни виявляють за таких захворювань:
- гострий і хронічний гастрит;
- виразкова хвороба;
- рак шлунка та підшлункової залози;
- синдром Ламмера-Вінсона;
- гіпо- або гіпертиреоз;
- інфекції органів ШКТ.
За цих станів може виділятися більше або менше соку, можливий вміст крові або лейкоцитів. Атопічні клітинні елементи, зміна мінерального складу, кольору та запаху досліджуваного матеріалу свідчитимуть про хворобу. За важких станів можливе повне припинення виділення шлункового соку. Проведення описаних вище діагностичних процедур дає можливість виявити багато захворювань на ранній стадії та провести лікування, використовуючи препарати різних фармгруп.
[Основна функція, яку виконує шлунковий сік, – розщеплення харчової грудки. Соляна кислота, що міститься в соку, сприяє знищенню патогенних організмів.[/desc]
Відповісти